Бергвальдпроект 2010 в Ужанському національному природному парку
(або мій перший волонтерський досвід)
Разом із повідомленням про участь була надіслана програма і список необхідних речей, що з точки зору організаторів було доволі завбачливо. Для новачків, які приєдналися до проекту, ці поради були доволі цінними як з точки зору комфорту, так і з точки зору особистої безпеки. Згідно зі списком, я взяв з собою надійні черевики для трекінгу, за що потім, під час переходів у горах, не раз собі дякував.
Час минав швидко, і ось я уже на київському залізничному вокзалі чекаю на потяг до Ужгорода. Київ оповила шалена спека і задуха через пожежі на торфовищах. Гірська прохолода вабила, а потяг вже мчав мене до Закарпаття. . .
Зустрічаємося із групою на ужгородському залізничному вокзалі біля фонтану. З цікавістю розглядаю колег - учасників проекту. Невдовзі двома мікроавтобусами вирушаємо вздовж течії річки Уж до Ужанського національного природного парку (УНПП), у гори. Дорогою знайомлюся зі швейцарським лісничим-інженером Жаном-Габріелєм, ветераном Бергвальдпроекту в Україні. Дорога долиною Ужа цікава, мальовнича. Повітря, здається, із кожним кілометром стає ще свіжішім. По дорозі робимо 3 коротеньких зупинки: біля джерела, біля комплексу адміністративних споруд УНПП при в’їзді і під навісом, уже на території парку - на «цнюні» (так у Швейцарії називають перекус між сніданком і обідом) . Під час перекусу домінують завбачливо куплені координатором проекту Галиною Поштаренко місцеві продукти ? сир, бринза і вурда. Смакота!
Після обіду прибули до офісу-садиби Ново-Стужицького природоохоронного науково-дослідного відділення і лісництва. Гарячий обід вже чекає і, о, несподіванка - намети на дерев’яних піддонах люб’язно відкрили свої поли (організатори заздалегідь про це подбали, виславши наперед двох досвідчених волонтерів – Олександра і Юрія). Сторона, що приймає, - Валентин Волошин, заступник директора УНПП, подбала навіть про гарячий душ, організувавши бойлер та душові кабіни. Фантастика: комфорт серед дикої природи!
Першу добу триває адаптація, та вже на другий день фізичне і моральне самопочуття стає пречудовим і залишається таким аж до самого повернення до Києва, де (забігаючи наперед) адаптація після десятиденного життя у екологічно чистій місцевості у мене триватиме біля тижня (особливо важкими будуть перші три дні). Мій організм ніяк не схоче миритися з поверненням до забруднених повітря, води і сидячого способу життя без достатніх фізичних навантажень.
Наша група волонтерів представлена 18 громадянами України з різних міст ( Києва, Чернігова, Харкова, Львова, Кременчука, Ужгорода) і двома громадянами Швейцарії – Жаном-Габріелэм і Беатріс, старшими і досвідченими учасниками Бергвальдпроекту.
Я гордий брати участь у конкретних корисних справах, які робить наша
команда. Зокрема, ми лагодимо під керівництвом Жана-Габріеля перепад на
річці Стужичанці, поблизу садиби лісництва і розчищаємо луку від чагарників
та деревних пород, яка внаслідок різкого скорочення випасів втрачає свою
природну цінність історичного мозаїчного ландшафту лісів і луків Закарпаття.
У перспективі на луці планується створення екологічної стежки, яка стане
живим навчальним матеріалом для дітей та дорослих, ключом до знайомства
із життям лісу. Але спершу історичне реноме карпатської луки треба відновити
й підготовити її для створення екостежки. Працюючи, ми дізнаємося багато
нового про лісо-гірську екосистему, переосмислюємо «прописні істини» лісокористування
в Україні, вчимося розпізнавати проблеми місцевого населення і парку, що
співіснують у тісній взаємодії із гірським лісом і мусять дбати один про
одного. Також наша команда чистить мінеральне джерело в урочищі Підзвонне
біля села Стужиця, розчищає туристичну стежку до місця падіння Княгинянського
метеориту, поле шкілку на території садиби лісництва. Погода нам сприяє,
а гірська річка гарантує 100% рефреш навіть у полуденну годину ? важко
повірити, що десь у Чернігові спека понад 40...
Робота є посильною, бо розподіляється відповідно до фізичних можливостей
кожного (спільна робота і незвичайна для більшості обстановка цьому
сприяють), проте вимагає серйозного і професійного ставлення. На щастя,
завдяки якісному інструктажу нам вдається уникати травматизму. Крім
роботи, організатори проекту подбали і про цікаву культурну програму для
волонтерів протягом вихідних і зворотною дорогою до Ужгороду. Ми вирушаємо
у дводенний похід на гору Черемха, проходимо буковими пралісами,
виходимо до українсько-польського кордону, відвідуємо музеї народного
побуту в с. Лубня садибу-музей «Лемківська садиба» у с. Зарічево
Перечинского району, дерев’яні церкви XVII ст., «Пудросольські» мінеральні
джерела, оглядаємо оборонні споруди лінії Арпада і Невицький замок. Найбільше
мені запам’ятовуються букові праліси, які бачу вперше. Навіть туристичною
стежкою місцями доводилось буквально продиратись, прорубувати собі шлях
сокирою через повалені минулорічним буревієм дерева.
Місце нашого табору є унікальним, як власне і парк, на території якого воно розташоване. Ужанський національний природний парк хводить до єдиного в Європі трилатерального парку (України, Польщі і Словаччини). Краєвиди заворожують, гірське повітря надихає, а вода , яку можна пити просто з річки – цілюща. Духмяні трави самі просяться у чайник, а ягоди і гриби, яких тут безліч – до рота... Звідси видно гірські хребти Словаччини та Польщі, зручно діставатися до цікавих для туристів об’єктів.
Наснаги і тепла на цілий рік у місті надають тепле, дружнє і доброзичливе спілкування під час роботи і відпочинку, довгі вечори біля вогнища просто неба із сяючими мережками сузір’їв.
Хочеться ще раз подякувати всім організаторам і учасникам цього проекту. Насамперед, координатору проекту в Україні Галині, ветерану проекту Жану-Габріелю, досвідченим волонтерам Олександру й Юрію з Чернігова, кухарям Петрові й Аллі, які балували нас закарпатськими стравами, організаторам зміни Наді, заступнику директора УНПП Валентину і нашій надійній помічниці вівчарці Альфі. Їм вдалось організувати нам безпеку під час роботи та комфорт посеред дикої природи, показати і розповісти стільки цікавого про природні й культурні скарби Закарпаття.
Додаю до своєї статті декілька власних аматорських світлин, які демонструють трудові будні і пригоди нашої зміни, першої в історії Бергвальдпроекту на території Ужанського національного природного парку.
Сподіватимуся, що мій волонтерський досвід знадобиться мені й у наступному році!
Коментарі до фотографій:
Лагодимо перепад
Лагодимо перепад
Цнюні (або перекус)
Цнюні (або перекус) на гірській луці
А грибів!
Наш табір
Сніданок під час походу
Зарядку ніхно не відміняв?
Гірською стежкою до пралісів
Робота на шкілці
Лагодимо перепад
Лагодимо перепад
На лінії Арпада