Нам вкрай бракує єдності думок
 

Мабуть, недарма Україна розташована на перехресті культур, котрі впродовж усієї історії відрізнялися одна від одної, а суперечності між ними приносили на наші землі війни та чвари. Так само різноманітний і наш народ – він завжди був багатим на геніїв та зрадників. Ми з гордістю згадуємо, наприклад, Петра Сагайдачного, надзвичайного стратегіка та тактика, але важко виринає в пам’яті образ Івана Брюховецького, який керувався лише своїми інтересами (принаймні, таку думку розділяє П. Куліш). Можна пригадати також, як зрадники спокійно і благополучно собі існували, коли Василь Стус мучився у Сибіру, а його висували як кандидата на Нобелівську премію. Іноземці завжди дивувалися нашими талантами, високим рівнем розвитку культури (згадаємо хоча би спогади Боплана), але дуже рідко на наші багаті землі приходив справжній господар-керівник, котрий усвідомлював важливість добробуту усього народу. Навіть у ті давні часи до Києва запрошували на князювання варягів…

Минають століття, а українці досі не можуть знайти згоди. У глибині душі завжди керують гасла «Наша хата скраю!», «Згоріла моя хата, нехай в сусіда згорить», «Якось-то воно буде» (як колись влучно сказав Остап Вишня). Народ спить, а маленька групка справжньої еліти марно намагається розбудити його. Невже так важко зрозуміти, що тобі, українцю, буде добре лише тоді, коли всім твоїм співвітчизникам буде добре. Нехай ти їздиш на дорогій машині, маєш маєтки в і поза Києвом, але все рівно твої діти дихають викидними газами твого заводу, п’ють воду, куди скидаєш відходи. Якщо ти випускаєш ковбасу, в якій давно немає м’яса, не їси її сам і не даєш дітям, на твій стіл однаково потрапляють овочі, насичені хімікатами завдяки такому самому господарю, як і ти. Викидаєш сміття через вікно, а потім твої діти їстимуть із просякнутої ним землі. Купуєш їжу у «Delight»? Але дихаєш таким самим забрудненим повітрям, як і решта. І хто знає, чи довговічне твоє багатство, і чи не стануть твої нащадки заробляти середню зарплатню і жити, як середньостатистичний українець.
 Звісно, така безглузда поведінка притаманна не лише багатіям. Вона притаманна представникам усіх прошарків нашого суспільства. І таких людей більшість, і в їхній свідомості причина їхніх же негараздів. Адже лише люди із високою культурою можуть дозволити собі хорошого керівника. Недарма мудреці кажуть, що народ має такого керівника, якого сам і заслуговує.

Фото і текст

Лопатюк Юлія.