Поїхати до Німеччини: наочний посібник (Частина 3)

Так ось приїхала я до Києва, сдала речі у камеру схову на вокзалі і поїхала на вул. Б. Хмельницького. Я навіть не змогла потрапити до будівлі. На прохідній дівчина, спитавши куди я збираюся, взявши роздрукований мій електронний лист, походивши десь, повернулася й сказала: "Це якийсь спам" - "Спам? З Вашої офіційної скриньки!" Ну, а далі вона відверто почала грубіянити! Ось так я й втратила дату співбесіди. Добре, хоч від офіційної не відмовилася!

Часу до потягу залишалося хоч відбавляй. Тому вирішила проїхатися до вул.Златоустівської, 35/39. Там знаходиться ще один офіс. Тут розглядають саме шенгенські візи! Їхати туди на метро ціла історія. Тому з вокзалу краще вже йдіть пішки. Швидше буде!

Персонал тут виявився більш ввічливим. Чоловік, що виходить і викликає на співбесіду, а точніше перевіряє прізвища і запускає до приміщення просольства. Взяв мої документи й пішов розібратися. Повернувшись, пояснив, що лист написали все ж таки вони, але вони наплутали, адже чомусь подумали, що в мене віза на DAAD-стипендію. "Пишіть лист на цю ж електронну адресу на ім'я пані Клаудії Пост-Бергер. Саме вона може змінити дату співбесіди". Так я й поїхала з Києва піймавши облизня...

Але 8 липня я повернулася на другу співбесіду. Пройшлася пішки до Златоустівської. І вже о 8:15 була там. Тут знайшлася й камера схову, й ксерокс, й фотостудія... Хоча співбесіда була на 9:00, вже о 8:30 усіх, хто прийшов, почали запускати. Дуже сподобалось, що перепитали ще раз, чи є хтось на більш ранню годину.

Що ж було вже в будівлі? Не такий страший звір, як його малюють! Спочаку кімната з металлошукачем, як в американських фільмах показують у аеропортах. Далі внутрішній двір й вхід до будинку, так би мовити ззаду. На вході сидить охоронець і ще раз перевіряє Ваше прізвище у списку. А далі вже самі віконця. Там стоїш у черзі і чекаєш. Біля самого віконця зліва висить телефон, за допомогою якого ти й спілкуєшся з візовим офіцером, а біля стійки такий ящик, в який кладеш документи й передаєш їх офіцеру.

А з другого боку віконця сидять молоді жінки-офіцери, які з маніакальною швидкісю перевіряють документи, задаючи питання навіть не відводячи очей від комп'ютера. Питання задають стандартні й нестрашні. Я б сказала, що питання були для перевірки тих данних, що у Ваших же поданих документах. Якщо все там правда, то нічого й переживати!

Ось так в принципі виглядає отримання візи у Німецькому Посольстві. При чесній грі — чесні результати! Тому як радять на самому сайті: "У жодному разі не користуйтеся фальшивими довідками, які часто пропонують. Сфальсифіковані або підробні документи автоматично призведуть до негативного рішення щодо Вашої візової заяви".

P.S. До речі я отримала візу. І вже 1 серпня буду у Аугсбурзі. Читайте далі звіт з мовних курсів.

Христина Калашник