Складний вибір українського студента: поїхати назавжди чи повернутися?

Sommerkurs common photo
В тяжкі кризові часи кожна людина шукає для себе чогось іншого, кращого. І студент звичайно не є винятком. А якщо ще глянути на те, що за 20 років незалежності легко жити не було ніколи на теренах Батьківщини, то немає нічого дивного, що молода, талановита, працьовита молодь починає плекати надію на краще майбутнє в іншій країні...хоча б на деякий час, на період навчання. А потім, як повернутися і допомагати Україні цвісти, адже ти вже не просто спеціаліст, а спеціаліст ЄВРОПЕЙСЬКОГО рівня!
Для початку трохи про вищу освіту в Європі. Цей процес називається Болонським, який дістав назву від назви університету в італійському місті Болонья, де були започатковані такі ініціативи. Болонська система в освіті та й науці має дві складові: формування співдружності провідних європейських університетів на основі Великої хартії університетів та об'єднання національних систем освіти і науки в європейський простір з єдиними вимогами, критеріями і стандартами.
Головна мета цього процесу – консолідація зусиль наукової та освітянської громадськості й урядів країн Європи для істотного підвищення конкурентоспроможності європейської системи науки і вищої освіти у світовому вимірі, а також для підвищення ролі цієї системи в суспільних перетвореннях.
Болонський процес – це процес структурного реформування національних систем вищої освіти країн Європи, зміни освітніх програм і потрібних інституційних перетворень у вищих навчальних закладах Європи. Його метою є створення до 2010 року європейського наукового та освітнього простору задля підвищення спроможності випускників, підвищення мобільності громадян на європейському ринку праці, підняття конкурентоспроможності європейської вищої школи.
Для досягнення цієї мети було запропоновано прийняти:
  • зручні та зрозумілі градації дипломів, ступенів і кваліфікацій;
  • увести в своїй основі двоступеневу структуру вищої освіти;
  • увести взаємовизнаний на європейському просторі вчений ступінь доктора філософії; використати єдину систему кредитних одиниць (систему ECTS – European Community Course Credit Transfer System), яку ще називають системою кредитних одиниць, системою кредитних заліків, системою кредитних рівнів, системою залікових одиниць, кредитною системою взаємовизнання тощо;
  • увести уніфіковані і взаємно визнані на європейському просторі додатки до диплома; напрацьовувати, підтримувати і розвивати європейські стандарти якості із застосуванням порівняльних критеріїв, механізмів і методів їх оцінки відповідно до вимог ENQA;
  • усунути наявні перепони для розширення мобільності студентів, викладачів, дослідників і управлінців вищої школи.
Sommerkurs common photo

Щоб зрозуміти, що ж саме спонукає студентів їхати навчатися деінде, а частіше саме в Європу, поспілкувалися з українськими студентами, які мають різні країни-напрямки на майбутнє.

Отже, Марія Чала, студентка Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Марія вчиться вже 3 роки на журналіста, а на магістратуру хоче їхати в Польщу.
- Чому саме Польща, а не інша країна, на приклад?
- Саме Польща приваблює, по-перше, ментальною, мовною та географічною близькістю до України, а по-друге, те, що вона входить до Євросоюзу. Тому тут можна буде порівняно швидко адаптуватися і вивчити мову, і в той же час є набагато більше можливостей для подальшого навчання і працевлаштування.
- Що саме в навчанні приваблює?
- В навчанні головне для мене виявилися традиції, які закладалися в Польщі ще багато століть тому, та звичайно наближеність до європейських зразків освіти.
- Чому хочете продовжити навчання в іншій країні, а не в Україні?
- Ще в школі розказували, що освіта в нашій країні є однією з найкращих у світі. Але я не хочу продовжувати тут навчанняі, бо, по-перше, мене не влаштовує рівень освіти, а також я не впевнена, що зможу знайти гідну роботу із тим дипломом, який отримаю. На жаль, так виглядають реалії.
- Які плани на майбутнє: поїхати чи повернутися?
- Важко зараз сказати. Я б із задоволенням працювала в Україні, якщо б були для цього хороші умови і відповідна платня. Проте, через те, що я не впевнена, що зможу знайти все це на Батьківщині, буду шукати варіантів за кордоном.

Другий наш герой, Віталій Авдієнко, минулого року вже закінчив Харківський національний університет радіоелектроніки. А тепер збирається їхати на аспірантуру до Німеччини.

- Чому саме Німеччина, а не інша країна, на приклад?
- Подобається саме Німеччина, а точніше самі мешканці країн, німці. Вони народ дуже толерантний та чемний, що не завжди зустрінеш у нас. А їх працьовитість взагалі надає наснаги! У кожній країні свої традиції і чомусь з усіх країн саме німецькі мені якось більш рідніші.
- Що саме в навчанні приваблює?
- Приваблює інший підхід до навчання, постійне отримання нових знань, пізнання чогось нового. А головне допомога у пошуках істини з боку керівника, а не просто самостійна робота в не куди.
- Чому хочете продовжити навчання в іншій країні, а не в Україні?
- На жаль, якість навчання в Україні не досить висока з практичної точки зору. Саме перспектива втілення паперових ідей у щось матеріальне, практичне, реальне мене приваблює у закордонних вузах!
- Які плани на майбутнє: поїхати чи повернутися?
- Мої плани на майбутнє однозначні - втілити у життя свої ідеї. Досить важко сказати, чи будуть вони комусь корисні й потрібні в нашій країні, більш вірогідно, що новітні наукові дослідження будуть більш підтримуватися за кордоном.

Не хто не може сказати, що ж буде завтра. Але так хочеться вірити, що це завтра буде набагато краще, ніж сьогодні, й тоді українські студенти та молоді науковці не будуть бігти геть з країни в пошуках кращої долі.

Христина Калашник