Інтерв’ю зі стипендіатом програми Фулбрайта
 

Для довідки:
Безвушко Євген Олександрович (28 років) є стипендіатом програми ім. Фулбрайта 2006-2008 рр. Навчальний заклад: International Business School, Brandeis University (м. Уолфем (передмістя м. Бостон), штат Массачусетс, США). Ступінь: Магістр бізнес-адміністрування (MBA) з міжнародного менеджменту.

– Євгене, передовсім дозвольте привітати Вас з отриманням стипендії Фулбрайта. Скажіть, що Вас спонукало до такої спроби?

– Дякую! Навчання в одному із провідних вишів США – це унікальний досвід, а стипендія ім. Фулбрайта дає можливість отримати цей досвід і створює всі умови для того, щоб стипендіати могли зосередитись на поглибленні своїх знань та розвитку талантів.

За п’ять років до одержання стипендії ім. Фулбрайта я мав можливість впродовж одного року навчатися у Вісконсинському університеті в США. Тоді я побачив наскільки практичною та ефективною є бізнес-освіта в США. Усвідомивши, що саме така освіта мені імпонує найбільше, я поставив за мету пройти навчання за програмою МВА в Сполучених Штатах. Через 4 роки після повернення з Вісконсину така можливість з’явилась завдяки Фулбрайтівській стипендії.

– Де Ви народилися, живете, де працюєте. Які Ваші уподобання і життєві принципи?

– Народився та живу я у місті Хмельницькому. Останні два місяці проводжу там досить багато часу. Спілкуюся з родиною, розпочинаю власний бізнес... Втім, Хмельницький – не єдине місто, де довелось пожити. За останні десять років, я три роки прожив у Сполучених Штатах, навчаючись на програмах обміну, спочатку в Вісконсинському університеті (University of Wisconsin – Eau-Claire) в 2001-2002 рр., а потім в Міжнародній школі бізнесу Університету ім. Брандайса (Brandeis University International Business School) в 2006-2008 рр. Крім того, п’ять років пропрацював в Києві, спочатку як консультант з питань розвитку бізнесу (в 2003-2006 рр.), а пізніше – спеціалістом з фінансів та інвестицій в сфері комерційної нерухомості (в 2008-2010 рр.). Попри все,  Хмельницький залишається моїм рідним містом.

Щодо уподобань, то моїм основним зацікавленням є підтримка бізнес-проектів на початкових стадіях їх розвитку. Початок будь-якого бізнесу – це етап, коли підприємницький адреналін вступає в конкуренцію з мозком, коли вся відповідальність за аналіз та прийняті рішення лягає на одну людину і формує курс майбутнього підприємства. На мою думку, це саме той період, коли аналіз та системний підхід має вирішальне значення, саме ними я прагну посилити підприємницькі ініціативи.

Зараз я розвиваю власний бізнес-проект в сфері торгівлі. Завершую процес підготовки (ліцензування, початкові закупки, попередній маркетинг), та через місяць-півтора готуюсь активно вийти на ринок.

Принципи, на яких будую своє життя є простими: повага до людей, чесність у стосунках і спілкуванні та відповідальність за свої слова. Крім того, вирішив для себе не працювати з  тим, що не дає відчуття досягнутого результату та душевної гармонії. Можливо, тому й не прагну посісти комірку в офісі транснаціональної корпорації, як роблять багато випускників шкіл бізнесу.

– Де навчались, що закінчили. Які плани щодо науки?

– До проходження магістерської програми в Штатах, я отримав дипломи спеціаліста з міжнародної інформації в Хмельницькому національному університеті та  спеціаліста з менеджменту організацій в Тернопільській академії народного господарства. Три дипломи (чотири – з урахуванням бакалаврського) не повністю вгамували голод до знань, тому зараз намагаюся продовжувати навчання самостійно – ставлю за мету до кінця 2010 року скласти державні іспити з оцінки майна і майнових прав та отримати сертифікат оцінника. Думаю, що ці знання знадобляться в подальшій роботі в сфері нерухомості, чи схожих сферах.

– Чи маєте досвід участі в інших стипендіальних програмах?

– Так, моє навчання в Вісконсинському університеті в 2001-2002 рр. відбувалось в рамках програми Undergraduate Exchange Program (UEP), яку фінансував Фонд Сороса. Зараз ця програма в Україні не діє, її географія змістилася далі на Схід.

Якщо порівнювати програми, то обидві вимагали високого рівня конкуренції між кандидатами. Втім, якщо у Фулбрайтівській програмі конкурс становив приблизно 15 людей на місце, то в UEP конкурс був понад 170 людей. Такі відмінності пояснюються, перш за все, об’єктивними факторами: програма ім. Фулбрайта надає підтримку 20-30 студентам та аспірантам щороку, в той час як UEP в 2001 році надала стипендії лише 4 студентам з України. Крім того, хоча процес відбору за програмою ім. Фулбрайта є типовим (заявка – співбесіда – іспити – прийом в університет), він більш вимогливий до кандидата, ніж той, який був у програмі UEP, а отже, менша кількість кандидатів можуть пройти весь процес відбору.

– Програма ім.Фулбрайта передбачає індивідуальну дослідницьку працю. Що Ви досліджували?

– Мені було важливо з’ясувати, чи є в системі консалтингових послуг з питань управління та стратегії місце для консультантів, які працюють з малими та середніми підприємствами, чи можуть ці консультанти заробити собі на хліб?

У професійних колах більшості відомо про роботу таких грантів управлінського та стратегічного консалтингу як McKinsey&Company, Boston Consulting Group, Bain&Company, та Roland Berger Strategy Consultants. Клієнтами цих міжнародних консалтингових компаній є, передовсім, міжнародні клієнти, компанії з багатотисячними колективами, лідери в своїх галузях. Так, для прикладу, один із лідерів ринку FMCG, компанія Unilever, може звернутися до Boston Consulting Group з такою задачею: а) описати структуру ринку ганчірок для миття посуду в Молдові; б) визначити долю ринку, на яку може претендувати нова ганчірка, розроблена Unilever; в) запропонувати стратегію виходу нової ганчірки Unilever на ринок Молдови. Втім, хмельницьке мале підприємство, яке планує виготовляти «звичайні ганчірки для миття посуду» для ринку Молдови, стикається з тими ж самими питаннями. Але наше МП не може дозволити собі витратити 200-700 тис. доларів США на послуги консультантів Boston Consulting Group. Отож, мене цікавило питання, чи існує попит на консалтингові послуги з боку малого та середнього бізнесу в США та як такий попит задовольняють?

Під час навчання, я отримав відповіді на свої запитання. А виступаючи в ролі президента студентського консалтингового клубу та студента-консультанта з багатьох проектів на замовлення підприємств, здобув практичний досвід роботи в сфері управлінського та стратегічного консалтингу в США. Зараз сам займаюся розвитком бізнес-проекту та з ентузіазмом беру участь в проектах інших людей, де аналіз та думка партнера-консультанта можуть бути корисними.

– Що потрібно знати, вміти і зробити, щоб отримати стипендію?

– Для того, щоб отримати стипендію, потрібно:
а) володіти англійською мовою на достатньому рівні для проходження академічного навчання в англомовному середовищі;
б) вчасно підготувати за подати заповнену заявку, яка складається з анкетних даних, творів-есе, та рекомендацій.
На момент подання заявки, корисно мати результати тестів з англійської мови (TOEFL) та зі спеціальності (GMAT, GRE тощо), але це не обов’язкова вимога.  Якщо заявка буде успішною, вас запросять на співбесіду. Після успішного проходження співбесіди, якщо ви ще цього не зробили, вам запропонують скласти тести на знання англійської мови та тести за спеціальністю (якщо такі існують). Після цього вашу заявку та результати тестів розглядатимуть університети. Програма ім. Фулбрайта дає можливість кандидатові також самостійно подавати заявки до університетів. Якщо ви зараховані до університету і між Програмою та університетом погоджено умови вашого навчання, вас можна вітати! Ви отримали можливість одержати базову освіту та достатній обсяг підтримки з боку Програми для забезпечення гідних умов побуту, харчування, розвитку та дозвілля.

Хочу зазначити, що окрім формальних вимог Програми, ми з друзями, які також навчалися за Програмою ім. Фулбрайта, дослідили, що переважна більшість стипендіатів – це люди, які дійсно цікавляться певною галуззю знань, вони кілька років працювали, росли, досягли певних результатів в цій галузі та планують продовжити розвиватися після завершення навчання. Припускаю, що представники програми особливо виділяють тих людей, у яких є досить чітка основа знань та досвіду в певній галузі, які планують від них відштовхуватись в подальшій кар’єрі, і для яких навчання в американському виші є логічним кроком, який допоможе розширити особисті та професійні горизонти в цій обраній галузі. Так що не приховуйте свої чітко означені інтереси та плани – розкажіть і доведіть, що Ви хочете стати найкращим економістом, шанованим юристом, майстерним вчителем, провідним біологом – і можливість того, що Вас почують, зросте.
 
– Україна – одна з небагатьох країн Європи, де програма ім.Фулбрайта надалі розширюється. Чому, на Вашу думку, це відбувається?

– На жаль я не відстежую динаміку розвитку програми ім. Фулбрайта. Втім, якщо ваша теза коректна, то у мене стосовно України є лише одна гіпотеза – інші країни все більше розуміють переваги провідного досвіду і самі надають своїм громадянам можливість одержати академічні знання в провідних вишах світу, а наша держава ще не усвідомила важливості запозичення кращого світового досвіду. Ось Фулбрайтівській програмі і доводиться робити вагомий внесок, щоб знизити темпи відставання України.

Наведу один приклад. В Казахстані діє президентська програма, за якою тисячі (!) студентів щороку одержують повну фінансову підтримку для навчання в провідних світових вишах. Фінансові умови для студентів цієї програми дуже схожі на ті, які надає Програма ім. Фулбрайта, тільки фінансування вже надходить не з США, а з Казахстану. Обсяги казахської програми в десятки та сотні разів перевищують ті, які могла б запропонувати Фулбрайтівська чи будь-яка інша програма, що фінансується іноземним урядом. Після завершення навчання, казахські студенти, що пройшли президентську програму,  повинні щонайменше 3 роки пропрацювати в Казахстані. Ось чому і фінансовий ринок Казахстану на голову вищий від українського, і міжнародні інвестиції вкладаються з більшою готовністю, про корупцію в закладах освіти в них вже почали забувати. Ну а за 3 післяуніверситетських роки розбудови життя на Батьківщині і сім’я може з’явитися, і контакти з друзями та колегами стануть тіснішими, і овочі місцеві смакуватимуть краще. Ось тому сьогодні, через два роки після закінчення навчання, всі троє моїх казахських друзів, що навчалися за президентською програмою, продовжують працювати і будувати кар’єру та життя в Казахстані – і задоволені цим.

Скажете це коштує дорого для держави? Порахуймо приблизно:

1.000 студентів * $40.000/рік * 2 роки = $80.000.000

Вісімдесят мільйонів доларів США для залучення однієї тисячі випускників провідних світових вишів для розвитку економіки власної держави. Можливо хтось скаже, що це дорога ціна. Не буду сперечатися, але гадаю, що в корупційних схемах при розподілі бюджетних коштів на всіх рівнях в Україні щороку втрачають в десятки і сотні разів більше коштів платників податків, ніж коштувала б така програма.

Інші можуть запротестувати: «віддайте ці кошти нашим вишам і вони підготують таких самих спеціалістів.» – Не сперечатимусь, але припускаю, що той, хто таке скаже, сам не вірить у свої слова. Виші, де більшість занять скасовують за допомогою телефонного дзвінка, де сумлінні викладачі самі пишуть за гроші реферати студентам, а менш сумлінні просто приторговують позаминулорічними курсовими. Де «Болонська система» вводиться лише для того, щоб хабар брати не тальки в кінці семестру, але й за кожні натягнуті поточні 3.76 бали. Де викладач під час першої лекції в семестрі скидає студенту-стаціонарнику на флешку конспект лекцій на семестр і каже: «Побачимось з вашою групою через 4 місяці на іспиті». Де перед візитом «перевірки» чи держіспитом викладач сам дає "правильний" комплект "шпаргалок". Де викладач дає студентам ключі до свого авто, щоб ті занесли пакети з мартіні та цукерками, і не "світились" біля кафедри. Де завідувачі кафедр периферійних вишів повинні підгодовувати своїх столичних кураторів. Система не працює! Систему необхідно перезавантажити!

– Що Ви очікували від стипендіальної програми академічного обміну ім. Фулбрайта?

– У мене були досить чіткі очікування щодо навчання в школі бізнесу і вони повністю виправдалися. Високий рівень викладання, чудові умови, доступ до провідних електронних бібліотек і представників бізнесу, активні і відповідальні студенти – все це сприяло динамічному навчальному процесові і розвитку дружніх стосунків. Робота також не змусила себе чекати. Мій майбутній керівник приїхав в нашу школу бізнесу, щоб провести співбесіди зі мною і ще одним українським студентом та запропонувати нам роботу в Києві. Його пропозицію я й прийняв.

Загалом, вважаю отриманий досвід надзвичайно цікавим, і раджу всім пробувати свої сили в усіх можливих програмах, в тому числі й програмі ім. Фулбрайта, яка  стала дуже важливою для мого професійного та особистого розвитку.

– Євгене, дякую за інтерв’ю. Бажаю успіхів у Ваших подальших справах!
 
 
 
 

Наталія Маціпура.