Не владою, а дією

Зараз рідко зустрічаєш людину, в якої головним пріоритетом є не влада, а результативна дія. Такою людиною є Назар Драла, студент ЛНУ ім. Івана Франка і голова громадської організації «Студент за студент», яка вже здійснила низку вдалих проектів. Про цю організацію та їх результативні проекти ми і поговоримо.

- Як зародилася ідея організації, з чого все починалося?
- Ідея організації «Студент за студента» виникла ще коли я був на першому курсі. В студентів був внутрішній запал, який потрібно було реалізовувати в діях. Це була хвиля піднесення після 2004 року. Ми безпосередньо брали активну участь у  «Помаранчевій революції»  і побачили, що справді можна щось змінити, якщо не бути пасивним до навколишнього світу. Ми зібралися компанією друзів. Це були вихідці з середовища учнівського самоврядування. Найцікавіше те, що коли я ще навчався в школі, то був в учнівському самоврядуванні міста Львова. Цей контингент активної молоді вступив до Університету і хотів щось робити. Говорити про профком, про студентське самоврядування, чи про інші організації ставало не цікаво, тому що вони все одно мають якийсь вплив адміністрації вишу. Не всі їхні проекти можуть проходити і реалізовуватись. Тут все ж таки є цензура. Якщо говорити про якісь інші види організацій, вони можуть бути партійними і так само підлягати цензурі керівництва партії. Після 2004 року було бажання ні від кого не залежати і робити щось своє. У нас виникла ідея зробити таку організацію, яка була б повністю незалежною ні від самоврядування, ні від адміністрації вишу, ні від будь-яких політичних сил. Нею могла б керувати тільки ради організації і всі проекти які виникали, були б ініціативою виключно молоді. А рішення про реалізацію цих проектів приймали самі ж люди, активні студенти. І це було правильне рішення, тому що всі проекти, можливо деякі з них були радикальними, проводились. І проводилось виключно з власних міркувань.

Це вже четвертий рік, як організація є зареєстрованою. Коли створюється громадська організація, вона має можливість бути залежною фінансово від когось. Фінансова залежність – це теж доволі вагомий фактор, тому що донор, який фінансує організацію, може диктувати свої правила гри: «Ми хочемо ось цього і ось цього, а не так, як ви собі запланували».

- І це вже виходить залежність?
- Так, це вже повна залежність. Тому що від грошей ти залежний достатньо, особливо, коли йде мова про реалізацію проекту. І тому нашим основним джерелом фінансування була робота зі спонсорами. Ми розробляли спонсорські пропозиції під наш проект, продавали рекламну площу на бамерах і флаєрах. Давали рекламу на телебачення Це все з логотипом спонсорів. Ми просто розписували стандартний спонсорський проект і ходили по фірмах, займалися фандрайзингом, шукали фінансування. І таким чином знаходили його. За допомогою такого методу пошуку фінансування ми були: по-перше – фінансово незалежні, по-друге – наш проект реалізовувався і по-третє – він набирав масштабів публічності, тому що за гроші ми могли зробити рекламу, як і спонсорам, так і собі. Від цього ми отримували сприяння молоді, ми отримували нових активістів, які приходили і казали, що ми хочемо з вами співпрацювати і розвиватись в вашій організації. І також налагоджували хороші контакти зі спонсорами. Це переважно підприємства Львова. Таким чином організація може діяти незалежно. Вона не брала грошей ні від політичних партій, ні від міської влади з бюджетних коштів, хоча і пропонували.

Міська влада може надавати фінансування, якщо ти представив проект, і тільки після того, як ти вже за свої кошти здійснив цей проект, влада повертає тобі витрати. Але ця процедура теж забирає певний час. Якщо ти працюєш зі спонсорами, це на багато простіше. Цього року ми взяли все ж таки один проект по розвитку велоінфроструктири міста. Проект в міській раді пройшов, але фінансування до сих пір не має. Проект повинен був реалізуватися ще два місяці тому. Але через відсутність фінансування ми нічого не маємо. І такий метод є менш ефективний порівняно з тим, який ми використовували раніше, залучаючи спонсорів. Якби ми пішли таким шляхом, то проект вже два місяці тому був би  успішно завершений. А так ми чекаємо.

- У Вас вже є досвід. Ви реалізували низку проектів: «Вело-стоянки», «Студ-картаа», «Студентський фестиваль». Який, на Вашу думку, з вже реалізованих проектів, був найвдалішим і наймасштабнішим?
-Я думаю, що всі проекти були прикольними. Якщо брати за основу рейтинг фінансування, найбільше коштів було залучено на Фестиваль «Студент за студента» в травні 2010 року. Цей фестиваль був зроблений не таких масштабів, як спочатку задумувалось. Ми говорили про інші гурти, про інший масштаб. Але, можливо, з розрахунку тої кризи, яка зараз є, багато підприємств, з якими ми працювали, відмовлялися, тому що не мали можливість виділяти кошти, і ми змогли зробити максимально все на ті кошти, які отримали.

- «Студентський фестиваль» цього року проводився вперше. Чи плануєте Ви якесь продовження, традицію?
- Я завжди хотів займатися організацією таких заходів. Мабуть заходи, які організовує «Дзиґа» та інші масштабні фести, які проводяться у Львові, надихають...
До-речі, ми нещодавно говорили з Маркіяном Іващишином (у нас була зустріч в Книгарні «Є»). І говорили якраз про фестиваль «Вивих». Він був кульмінаційним в моєму житті. Я пам’ятаю ці плакати, такі старі плакати, які висіли на вулицях. Пам’ятаю, як воно мінімально все проводилось. В мене ще з того часу, з самого дитинства, виникло таке бажання зробити класний студентський захід. Будемо робити багато для того, щоб наступного року він пройшов, і пройшов з більшим масштабом. Цього року ми хотіли запросити «Ляпіс Трубіцкой» або «Бумбокс». Але обставини так склалися...

Потрібно враховувати, що цей фестиваль проводиться вперше. Я думаю, що наступного року потрібно буде вдосконалюватись. Було б добре започаткувати традицію студентського щорічного фестивалю, де можуть виступати молоді некомерційні колективи, що не мають можливості виступати на великих сценах. Давати їм можливість виступати з хорошою апаратурою і звуком, розкривати їх. Молодим гуртам потрібно давати місце, для того, щоб вони могли свої напрацювання викласти на публіку і показати свій драйв, свої емоції. Так що ми робитимемо все можливе, щоб фестиваль відбувся, і відбувся з якомога більшим розмахом.

- Які ще проекти ви плануєте реалізувати?
- Є дуже класна ідея – «Студентський трамвай». Уяви собі трамвай, який їздить протягом місяця по стандартному маршруту, наприклад двійки. А в середині трамваю будуть розміщені фотографії звичайних студентів, які кожного дня ходять на пари. Друзі друзів дають свої фотографії і ми їх розміщуємо в трамваї. Це напевно весело, коли ти їдеш в трамваї і бачиш фотографії своїх друзів, або навіть себе на якійсь світлині. Це буде виставка студентських фото в трамваї протягом місяця.
Такий трамвай буде мати позитивний ефект, створювати хороший настрій. До-речі, не менш важливим є хороший настрій для студента. Хороший настрій для студента – це запорука розкриття власного потенціалу.

- Що стосується організації фестивалю, то були якісь серйозні проблеми? Ви ж самостійно домовлялися за місце, за апаратуру.
- З організацією самого заходу проблем не було. Більше проблем було з залученням фінансування. Якщо в тебе є можливість заплатити за світло і звук, тоді проблем практично не має (...).

- Діяльність організації «Студент за студента» є локальною, чи ви співпрацюєте зі студентами інших міст України?
- Ми рік тому поставили собі ціль зареєструвати всеукраїнську організацію «Студент за студента», яка повинна була б виходити з львівського осередку і мати свої представництва в інших областях. Частково наші плани здійснилися. Ми маємо зараз активний осередок організації «Студент за студента» в Житомирі, який реалізовує свої незалежні проекти. Також ми пропонуємо їм концепцію проекту, який вони вже можуть реалізовувати по напрацьованій схемі. Відбувається взаємообмін. Деякі проекти, які плануються в Житомирі ми намагаємося втілити в життя тут, у Львові. В Тернополі у нас є представництво, правда, поки що не зареєстроване. В Харкові теж є студенти, які взяли на себе ініціативу студентського руху «Студент за студента». Вони роблять свої незалежні заходи, над якими ми  чіткого контролю не маємо. Все відбувається на рівні дружніх стосунків і співпраці. Таким чином намагаємося створити підґрунтя для всеукраїнської громадської організації «Студент за студента». Щоб в кожній області був свій осередок.

- В чому полягає секрет Львівського осередку студентів. Чому він є найбільш громадсько-активний?
- Львівські студенти чомусь завжди були на крок попереду за своєю ініціативністю. Наша організація в 2009 році проводила соціологічне дослідження: «Проблематика студентства міста Львова». Ми поставили перед собою питання: яким чином підвищити студентську активність? Зазвичай, саме студенти є найактивнішим прошарком суспільства. В них ще не має таких обов’язків як робота чи сім’я. Це є незалежні люди, які мають свою думку. Ми спілкувалися з людьми, намагались проаналізувати історичні мотиви: як виникають такі рухи, як вони себе реалізовують в подальшому. І зрозуміли, що якщо є якась проблема, вона повинна стосуватися безпосередньо студентів, під приводом якої вони можуть об’єднатися. Свіжим прикладом може бути історія з Табачником. Студенти змогли об’єднатись і виступити однією силою. Якщо брати якісь інші мотиви, то це вже може бути якась інша наслідкова реакція. Пам’ятаю, минулого року була проблема зі вступними іспитами. Ми намагалися максимально підняти ініціативу серед молоді, організували флеш-моб в травні. Але нічого не вийшло. Чому? Тому що ця акція не зачіпала безпосередньо студентів. Тому що студенти, які вже навчались, вступали за інших обставин. Це скоріше стосувалось абітурієнтів. Але це не є та сформована верства суспільства, яка може відстоювати свою громадянську позицію. Але проблема з Табачником, проблема, яка зараз є, вона безпосередньо стосується молоді. Тому студенти в короткий період часу змогли зорганізуватись і висловити свою думку щодо ситуації, яка склалася в країна.

- Чи зможе студентський рух за таких політичних обставин щось змінити?
- Зможе. 2004 рік є показником. Якщо говорити про нинішню ситуацію, то це не є критичний момент . Зараз є проблема, над нею працюють, але чи ці заходи, які відбулись є  вагомими для політичних змін? Скоріше, що ні. Але якщо це робити систематично, логічно і послідовно, я переконаний, що студенти зможуть досягнуту якихось позитивних результатів і змін. І я переконаний, що тільки студенти зможуть цього досягнути. Старші люди мають роботу, сім’ю. І, можливо, їм не вистачає романтизму. А власне студенти завжди були і будуть рушієм суспільних і політичних процесів. Тим більше, не так давно був 2004 рік. І багато студентів пам’ятають цю атмосферу. Вони вже були достатньо сформованими, щоб побачити, що студенти і молодь можуть досягнути якихось позитивних змін. Це звичайно є показником.

- І на останок. На вашому сайті є інтерактивна анкета з питанням «Що потрібно студенту: навчання, гроші, алкоголь, дівчата?». Як ти можеш відповісти на це питання?
- Сприятливих умов для реалізації себе. Банально сказати, що студенту потрібні гроші чи ще щось. Ні. Студенту потрібні умови, щоб він міг розкрити свій потенціал. А якщо таких умов не має, їх він може створювати: вступати в  студентські, молодіжні організації, бути громадсько активним. І розкривати себе. Ніхто нічого за тебе не зробить. Ніхто не буде за тобою ходити і знайомити тебе з людьми. Ніхто не буде тебе примушувати думати, що ти будеш робити після навчання, після закінчення університету. Якщо ти під час навчання не будеш задавати собі таких питань, то нічого не буде. Тому що проходить навчання. Людина зазвичай влізає в рутину і потім дуже важко розкривати себе, свій потенціал. Треба розвиватись і вдосконалюватись завжди. А тим паче зараз у нас стільки можливостей.

Фото з сайту "Студент за студента"

04.06.2010
 
 
 

Спілкувалася Юлія Муляр.