Володимир Кравець: « В житті головне – не падати духом!»
Довідка:Володимир
Кравець народився в м. Гусятин 6 квітня 1947 року. В 1970
році закінчив фізико-математичний факультет Тернопільського педінституту,
працював асистентом кафедри матаналізу.
У 1978 році закінчив аспірантуру, кандидат пед.наук, працював на кафедрі
педагогіки ТПІ. З 1983 року декан фізико-математичного факультету. Протягом
1985-1990 років працював проректором з навчальної роботи ТПІ. З 1990 року
працює ректором Тернопільського педагогічного університету ім. В. Гнатюка
(обраний колективом викладачів і студентів). Доктор педагогічних наук,
професор, член-кореспондент Академії Педагогічних Наук України. Заслужений
працівник освіти України.
- Чому ви вибрали саме педагогічний фах?
- Гадаю, це трапилося випадково. Не можу сказати, що це якийсь династійний
вибір, тому що в родині не було вчителів. Щоправда, старша сестра
вступила в педагогічний інститут. Можливо, це пов’язане з тим, що так склалися
обставини – після військового училища, яке я покинув самовільно, треба
було негайно зробити наступний вибір, а в Креманці, де я проживав, був
єдиний інститут – педагогічний.
- Кожен ректор, мабуть, хоче, щоб університет, який він очолює, чимось
відрізнявся від інших. В чому полягає «родзинка» Тернопільського педуніверситету?
- Насамперед, у інформатизації всіх процесів. Такої розгалуженої системи,
насиченої технікою і різноманітними програмами, немає у жодному виші. Гадаю,
що і з естетичної точки зору багатьом навчальним закладам до нас далеко!
Також, хоч це і не є показником фаховості, нас вирізняє стабільність: кадрова
та розвитку. В нас немає падінь – принаймні, протягом тих 20 років мого
перебування на посаді ректора ми постійно ідемо вверх, тримаємося на вершині
рейтингів, і я думаю, що і міністерство, і всі державні структури
мають повагу до нашого університету.
- Тема міжнародної співпраці останнім часом актуалізувалася у сфері
освіти. Які напрямки міжнародної співпраці плануєте розвивати в університеті?
- Завжди говорячи про міжнародну співпрацю мають на увазі навчання
в українських вишах студентів з-за кордону. Це не зовсім правильний
підхід, а для педагогічної освіти це і не типово, тому що в кожній країні
своя система освіти, абсолютно протилежні методики – від авторитарних до
демократичних. Через те ми не набираємо на педагогічні спеціальності іноземців,
хіба що на нові – журналістику, екологію. В нас зараз дуже багато
непедагогічних спеціальностей.
Але я, говорячи про міжнародну співпрацю, маю на увазі зовсім інше, зокрема обміни студентами, викладачами, стажування на паритетних засадах. Я не хочу, щоб ми стояли із простягнутою рукою і щось просили – ми пройшли цей етап, і давно від нього відмовилися, а сьогодні, наприклад, тішимося тим, що у нас постійно працює Канадсько-українська літня школа, що маємо непогані контакти з кількома американськими університетами, які дають можливість нашим студентам вчитися в них та своїм студентам – у нас. Конференції, спільні наукові розробки, видання спільних монографій, спортивні, культурні зв’язки і так далі – в цьому плані в нас непогані результати. А мала кількість студентів - іноземців в педагогічному університеті зумовлена специфікою профілю.
- Якими Ви бачите найближчі перспективи розвитку ТНПУ?
- Завжди потрібно діяти логічно – для того, щоб бачити перспективу,
нам потрібно пережити найважчі 3 роки, що нас чекають, пов’язані з демографічною
ямою, адже через рік в нас не буде половини випускників у школі, а через
два – не буде зовсім випускників. Через те зараз мова йде про те,
щоб втримати колектив, щоб викладачі «не розбіглися» - і не лише в нас,
а у кожному університеті є така проблема. А потім плануємо вдосконалювати
спеціальності, які в нас є. Наприклад, ми відкрили спеціальність «Професійна
освіта» і напрямки – «Комп’ютерна графіка», «Комп’ютерні технології в управлінні
та освіті», а тепер ми хочемо ще розвинути цей напрям, і цього року розпочинаємо
набір на «Автомобільне господарство і транспорт», щоб готувати фахівців
для професійно-технічної освіти. Проблемним є питання на двох факультетах
– хіміко-біологічному та фізико-математичному, де немає жодних потуг
до відкриття нових спеціальностей. Всі інші факультети розвиваються. Тому
ми хочемо розширяти власне напрямки – наприклад «Дизайн»: «Дизайн одягу»,
«Дизайн меблів», «Дизайн інтер’єру» тощо.
- А який з факультетів Тернопільського педуніверситету вважаєте
найперспективнішим?
- Річ у тому, що в нашій державі немає чіткого бачення перспективи
– ми всі кинулися в гуманітарії – іноземні мови, юриспруденція – це добре,
але ми сьогодні не маємо інженерів, не маємо нормальних біологів, математиків,
хіміків, фізиків. Без цього економіка не розвиватиметься. Я хотів би бачити
перспективу природничих факультетів, фізико-математичного, бо в цьому є
запорука розвитку країни, але, на жаль, поки що більш перспективними є
гуманітарні спеціальності.
- Яким чином призначення нового міністра освіти може вплинути на
навчальну систему в цілому?
- Все залежить від того, якими будуть його кроки як міністра – не колишні
заяви, і навіть не нинішні. На жаль, і сьогодні в нашій країні міністри
залишаються політиками.
Гадаю, ніяких серйозних негативних змін не відбудеться. Справа в тому,
що існує система, і одна людина, якою б вона не була, не змінить системи.
Наприклад ми як працювали, так і працюємо – неважливо, хто там сидить –
Вакарчук, Табачник… Я вже пережив 9 міністрів, якби ми реагували на кожного,
не змогли б працювати нормально. Тому реакцію на призначення Табачника
спровокували політики, а не освітяни. Що стосується дій нової влади відносно
вступної кампанії, ми приймаємо їх позитивно, тому що не можна було звести
все лише до тестування, і правильним є те, що люди, які закінчили школу
до 2007 року, мають право складати іспити. Це зробило умови вступу гнучкішими,
і я не бачу в цьому проблем.
- Що б хотіли побажати молодим людям?
- В житті головне не падати духом і не вішати носа! Труднощі завжди
будуть, тому що наше життя складається із світлих і темних смуг – по темних
слід пробігати якомога швидше, а по світлих слід гальмувати, щоб відчути
задоволення.