Президент НаУКМА Сергій Квіт: «ВНЗ призначений для того, щоб у ньому розвивалась наука – якісно нове знання…»
 

Щоб відчути себе справжнім журналістом, потрібно хоча б раз, але мені здається, що одним разом це не завершиться, взяти інтерв’ю в якоїсь зірки чи відомої людини. В моєму випадку це був Президент Національного університету «Києво-Могилянська академія» Сергій Миронович Квіт. Унікальність Могилянки полягає, головним чином, в особливих її спудеях та специфіці організації навчального процесу. Тому під час розмови увага була сконцентрована на цих двох аспектах, а також питаннях, які цікавлять ту чисельну аудиторію абітурієнтів, які мріють стати студентами славетної Києво-Могилянської академії. Отож, спробую передати свої враження від такої незвичної розмови.

– Сергію Мироновичу, насамперед, хочу звернути вашу увагу на проблему вступу абітурієнтів з досить низькими балами, яку ми могли спостерігати минулого року. Йдеться про пільгові категорії вступників, а також феноменальне явище, коли на бюджетній формі навчання  опинялися люди 300 в рейтингу, чому це так і як цьому зарадити?

– Щодо «пільговиків», то ми набрали 25 таких студентів, це досить небагато, і в основному ними задоволені. На бюджетну форму навчання ми не зараховували тих, хто був нижче 300 у рейтингу, це викривлена інформація. Але різні проблеми були, про які варто сказати.

На одній прес-конференції під час вступної кампанії 2009 року я сказав, що особисто звертався до СБУ з проханням перевірити довідки, які дають можливість пільгового вступу. Вже наступного дня кількість абітурієнтів, що претендували на пільговий вступ, скоротилася вдвічі. Це свідчить про те, що більшість таких документів були фальшивими. Зарахування до Могилянки завжди відбувалося не тільки на підставі рейтингу абітурієнтів. Нам потрібні студенти, які орієнтуються на вступ саме до нашого університету. Тому якщо минулого року хтось подавав документи на 10 різних спеціальностей у 10 різних ВНЗ, таких студентів, навіть за наявності позитивних оцінок, я б узагалі не хотів бачити, бо вони насправді нічим не цікавляться. Проблема в тому, що цього року, як і минулого, не відбуватиметься традиційне могилянське тестування.
Причина – нездорова ворожість попереднього міністра освіти і науки до тих особливостей, які вивели НаУКМА на перші позиції в Україні. Ми плануємо повністю відновити власне тестування з наступного, 2011 року.

Теперішня система зарахування багато в чому спирається на необхідність т.зв. «добору», або «додзвону». Жоден університет, який оголосив список рекомендованих до вступу, не одержує всі оригінали документів вчасно. По-перше, найкращі абітурієнти, зазначені у списках усіх ВНЗ, куди вони подавали документи, обирають лише один, а в інших фактично залишається вільне місце замість прізвища. По-друге, минулого року абітурієнти буквально бігали між університетами, затримуючи процес зарахування і створюючи нервову атмосферу. Тоді ми починаємо обдзвонювати їх за рейтингом. Якщо натрапляємо на контрактника – пропонуємо йому бюджетну форму навчання і повертаємо сплачені гроші. Але буває так, що люди їдуть у відпустки – на море, в гори, за кордон і повертаються, коли накази на зарахування вже закриті. У таких випадках хтось може опинитися на бюджетній формі навчання з нижчим рейтингом, ніж інший, хто показав порівняно кращий результат, але був змушений піти на контракт. Абітурієнтам, яких не можна було розшукати під час вступної кампанії, слід ображатися лише самим на себе. Це дійсно поодинокі випадки, але вони є. Тоді ми надаємо необхідні документальні підтвердження.

– Цього року Могилянка підняла мінімальний вступний бал, щоб відібрати кращих студентів?

– Так, дійсно ще з кінця 2009 року в умовах вступу було зазначено, що мінімальні бали сертифікатів ЗНО для вступу до НаУКМА підвищено, на різні спеціальності по-різному. Ми завжди так робимо. Проте МОН не дозволило нам підняти прохідний бал з англійської мови, мотивуючи це «непрофільністю» предмета. Ми із цим не згодні, оскільки англійська мова в нас – друга робоча.

– Україна ще 2005 року підписала Болонську декларацію, і Могилянка  в організації свого навчального плану використовує досить багато її постулатів. Чим же буде відрізнятися нововведення МОН, зокрема впровадження єдиної кредитно трансферної системи (ЄКТС) на території України для всіх її ВНЗ,  від старого «Могилянського» болонського процесу?

– Болонський процес, у т.ч. ЄКТС, покликані не уніфікувати навчальний процес в європейських ВНЗ, а підвищити мобільність студентів, щоб вони мали змогу слухати курси в різних університетах Європи, і ці курси потім були б їм зараховані в «домашніх» університетах. Загальний сенс Болонського процесу – у взаєморозумінні національних освітніх систем, поглибленні автономії, підвищенні якості та конкурентоспроможності європейських університетів. Тому ми його підтримуємо. Слід зазначити, що й раніше могилянські студенти вільно могли як продовжувати своє навчання за кордоном, так і влаштовуватися там на роботу. Тому я б звертав більше уваги на підвищення якості навчання, викладання і наукових досліджень в українських університетах, а вже потім – на ті чи інші формальні ознаки Болонського процесу. Треба розуміти, що Києво-Могилянська академія завжди була найбільше інтегрована до західної системи з-поміж інших українських ВНЗ. По-суті, ми є західним університетом. Тому сьогодні Болонська система не змушує нас нічого докорінно переробляти в організації навчального процесу, а лише дещо доповнювати.

– Чи можна вважати, що після всіх нововведень диплом, який видається українським «вишем» буде визнаватися  на рівні  диплома  європейського ВНЗ?

– Це питання відносне. Якщо говорити про єдиний стандарт системи європейського ринку праці, то мушу констатувати той факт, що Україна ще довго не зможе до нього приєднатися. Українська пострадянська система освіти, яка суттєво відрізняється від європейської і не «живе за її законами», не єдина причина. Можна додати надзвичайно високий рівень корупції, низький рівень економічного розвитку та інші причини, які не дають можливості Україні конкурувати з європейськими країнами. Відкриття для нас європейського ринку праці одразу зумовить відплив кваліфікованих кадрів до західноєвропейських країн, як це сталося, наприклад, із Прибалтикою. До речі, цього не треба боятися. Зрештою все внормується і стабілізується. Але для вступу в ЄС нам потрібно наблизитися до стандартів ЄС, починаючи зі зменшення корупції. На персональному рівні українські дипломи фактично визнаються. Головне не папірець, а реальний професійний рівень випускника та університету, який він закінчив.

– Як відомо, у рейтингах українських «вишів» Могилянка постійно перебуває серед 5 кращих. Проте, у світових рейтингах ВНЗ немає жодного українського університету навіть в чисті 500 найкращих. Чого не вистачає українським університетам, щоб увійти до цих списків?

– У світовому, зокрема європейському, розумінні, ВНЗ призначений для того, щоб у ньому розвивалася наука, якісно нове знання, але в Україні ми ще досі сприймаємо університет як установу, яка призначена нас чомусь навчити.

Одним з головних критеріїв під час складання рейтингу університетів є кількість наукових публікацій, в тому числі і в міжнародних виданнях, які мають якусь наукову цінність. В Україні університети цієї функції не виконують. На жаль. Як бачимо, університети «дають освіту», а наука розвивається у відокремленому специфічному закладі – Національній академії наук України.

Україна має 450 ВНЗ, проте об’єктивно наша економіка може утримувати тільки 75, тому не важко зрозуміти, що в нашій країні більшість ВНЗ фактично займаються продажем дипломів. Більше того, головною проблемою українських вишів є відсутність їх автономії від керівної верхівки – Міністерства освіти і науки. Відповідно, щоб змінити якось ситуацію в науковому та освітньому полі України, ВНЗ повинні проявляти ініціативу, винаходити і пропонувати новації, запроваджувати прозору систему функціонування структури ВНЗ, тільки в такому разі можемо сподіватися на успіх у майбутньому.
 

Розмовляла Ганна Гаврилів.