Літо у Польщі або іноземні дивнощі буття

Літній мовний курс у Польщі "Kurs Jezyka i Kultury Polskiej"

Подорож до Польщі почалася, як у справжніх пригодницьких романах: з неочікуваностей і поспіхів. Отримавши, за тиждень до початку програми, новину про те, що у зв’язку з обставинами замість іншої претендентки їду я, було вирішено провести цей тиждень під егідою "метушні". Хоча біганина поміж посольствами, консульствами та іншими установами виявилася не такою страшною, як її змальовують. Зважаючи на екстрені умови, усі проявляли максимум розуміння і, з незначним запізненням, моя нога ступила на землю звану Rzeczpospolita Polska.

Прибувши в Любліна близько 5 ранку і доїхавши до будівлі, яка за моїми сподіваннями мала бути гуртожитком, я розгубилася. Перш за все вразила величезна територія студентського містечка, ранкові промені стікали з гілок величезних дерев, довкола замість звичних голубів були птахи страшенно схожі на наших галок чи то круків і жодної людини. Саме в цей момент тиші і враннішності я усвідомила, що ось вона – Польща.

Але як згодом виявилося ця тиша і затишок притаманні не лише ранковому студмістечку, а й, власне, цілком усьому Любліну, зокрема і старому центру, який знаходився в 20 хв. від нашої "акомодації". Це місто, не зважаючи, на свою далеку від провінційності натуру, сповнене тонкого відчуття легкості, рідності і тепла. Лише центром особливо активно сновигають групи допитливих туристів, але навіть їх рухи здаються дещо уповільненими.

Перший день був насичений новинами. Оскільки я приїхала з запізненням, довелося швидко пристосовуватися, аби наздогнати моїх співкурсників, що вже пожвавлено тарахкотіли польською і орієнтувалися у місцевості, немов народилися у пологовому будинку за рогом. Так відбувалися стрімкі знайомства з, власне, гуртожитком, столовою, кінотеатром, кураторами, українцями, румунами, грузинами, Любліном.

Велика дяка організаторам, бо програма направду була складено неперевершено. Таким чином, що кожен студент мав вдосталь часу, аби встигнути все, що йому бажалося і ще трохи. Вранці легкий сніданок і вже трохи не таке легке навчання. Не таке легке, але доволі різнопланове і насичене. За рахунок цього – жодної втоми, натомість приємне відчуття наснаги. Студенти розподілялися у групи на початку програми за рівнем знань. Зрештую, мене вже пізніш визначили у 5 (початкову) групу, оскільки мої знання польської обмежувалися мінімальною кількістю. Але варто до цього додати, що таки мовне оточення і студіювання відіграли свою роль, адже під кінець програми я прекрасно розуміла всіх і вся, а за необхідності могла все і всім пояснити.

З 13.00 і до 15.00 у студентській столовій розігрувалися голодні пристрасті. Доводилось трохи поштовхатися у чергах, але винагородою зазвичай був поживний і повноцінний обід. Порції просто шалені, хоча про місцеву пристрасть до різноманітних картопляних страв студенти під кінець перебування почали складати анекдоти.

Після обіду кожен був сам собі пан: можна було відвідати ще одну додаткову лекцію чи гуляти казковим Любліном, чи читати книжку серед соковитої зелені парку чи ще сотня інших не менш цікавих варіантів. Багацько з моїх знайомих плавали в басейні, ходили по магазинам, каталися на велосипеді і подібне. Словом, насолоджувалися м'якістю польського літа.

Близько 18.00 – легка вечеря і опісля, знову ж таки, програма на вибір. Постійно проводилися кінопокази фільмів польською мовою, захопливі вечори народів, розважальні вечірки. В один з днів був вечір-сюрприз - "виїзд на кострище", де за містом нас пригощали смаженою на вогні їжею і драйвовою живою музикою.

У вихідні не було навчання, зате завше були якісь цікаві подорожі та екскурсії: власне, у Любліні (Люблінський замок, Костел Святої Трійці, концентраційний табір Майденек…), Козлувка (Kozlowka), соляні шахти Велички, Краків.

Щоправда, були звичайно і недоліки. Наприклад в гуртожитках розселювали "своїх зі своїми", тому китайці дружньо гомоніли по-китайськи в своїй кімнаті, росіяни – по-російськи в своїх, угорці – по-угорськи, словом, практика польської мови гуртожитки оминула. Щось подібне було і з заняттями, бо ж наприклад в нашій групі були лише росіяни, українці і білоруси.

Чотири тижні минули стрімголов і було трохи незвично й меланхолійно споглядати з вікна потяга, як затишна казка Любліна поволі віддаляється.

Якщо уявити собі час як купу прозорих слоїків, що можна заповнити різноманітними фарбами в залежності від інтенсивності і насиченості подій, ця літня Польща була для мене неосяжною палітрою кольорів і густин.

Коментарі інших учасників Літньої школи "Kurs Jezyka i Kultury Polskiej":

Віктор, Україна

Як на мене, надзвичайна можливість побачити Польщу і відчути мову. Я познайомився з величезною кількістю цікавих людей, відвідав стільки гарних місць. Дуже страшно було почати говорити з поляками, здавалося, що мене ніхто не зрозуміє. Але нам на заняттях постійно радили, гуляючи по місту, звертатися до людей з різними питаннями типу "Котра година", аби ламати свій мовний бар'єр. І коли таки відважуєшся на розмови – усвідомлюєш, що насправді, говорити – це дуже просто.

Настя, Білорусія

Я приїхала сюди, взагалі майже не знаючи польської, тому на початку іноді виникали непорозуміння в магазині, в кафе тощо. Але мені завжди траплялися приязні місцеві жителі, які намагалися допомогти мені будь-яким чином: показуючи на пальцях чи змішуючи англійську, російську і польську. Часто траплялися веселощі. Але зате під кінець курсу – я вже знала загальні основи польської мови і могла пояснити що, куди і як.

Роберт, Латвія

Цікаві були вечори народів, особливо якщо представники країни гарно підготовувалися. Бо коли так ходиш до їдальні, на заняття не помічаєш справжньої кількості людей, а виявляється є стільки студентів зі стількох країн. Ніколи б не подумав…

Єдине, що не сподобалося – це їжа, що була дуже одноманітна. На четвертий тиждень вже деякі продукти бачити не міг.

Анна Пінчук для "Української Освіти".