Яким цікавим для нас є той світ, коли свідомість огортає мрійливий сон, мов легкий зефір, в який поринають заспані вулиці. Все здається таким реальним, доки раптом не почуєш знайомий сигнал будильника – він скоро повертає тебе під теплу ковдру. Буває, згадуєш те, що тобі снилося, і довго ці події хвилюють тебе. У кожного з нас сни різні, але у всіх вони цікаві, тим більше, якщо говорити про письменників.

Тарас Малкович – ініціатор видавництва унікальної книги – «Сновиди», де представлені сни українських письменників різних діб та літературних стилів. Кожен сон є унікальним, передається різними способами: від порівняно простого прозового викладу до оформлення драмою. Оскільки список авторів, чиї сни подаються в книзі, є дуже строкатим, на зустрічі з читачами щоразу приходять різні митці. Щоб презентувати книгу до Інституту філології КНУ ім. Тараса Шевченка завітали Андрій Курков, Таня Малярчук, Олесь Ільченко, Олександр Дерманський, Юлія Стахівська, Катерина Хінкулова, Лариса Денисенко, Ірен Роздобудько, звісно, Іван і Тарас Малковичі, а також поважний гість Іван Драч.
Кожен з присутніх митців розповідав про свої сни, їхні особливості, враження, деякі зачитували або переказували найцікавіші нічні видіння. І виступ кожного був оригінальним, адже сприйняття та реакція на сни у митців відрізняються. Деякі (як О. Дерманський) ніяк не можуть забути дитячі кошмари, у Івана Малковича, до прикладу, сни переважно моооторошні, у снах Ларису Денисенко від протягів рятує померла бабуся (пані Лариса прокинулася від того, як у нічному видінні бабуся вкусила її за шию – насправді був сильний протяг), Іван Драч боїться, щоб у нього не забрали русалку. Дійсно, у творчих людей і сни здаються надзвичайно творчими… 
 

Стаття та фото підготовані Юлією Лопатюк