Міфологія першокурсника і як з нею боротись
Декілька порад для майбутнього студента
 
 Не зважаючи на те, що асфальт ще досі парує на сонці і панує задушлива літня спека; темнішає все раніше і осінь вже готує своє парадне вбрання, щоб влаштувати якомога ефектніший вихід. Знову прискорюється серцебиття першокурсників, у когось продовжується боротьба за гуртожитки, багато хто ще не усвідомив усіх змін у цій шаленій метушні, деякі намагаються нарешті розслабитися і набратися сил…

Дійсно, часто життя першокурсників є нелегким (перш за все маю на увазі зацікавлених у навчанні особистостей). Другокурсники вже гордовито задирають голови, готуючись до пояснень, що тут і як (радіють, що вже пройшли цей етап, бо самі ж не так давно були такі самі). Новий спосіб життя, нові правила, нова будівля, нові знайомі і нові викладачі, що змінюють одні одних майже кожної сесії. Крім того, життя першокурсника часто ускладнює… сам першокурсник. Несвідомо, звичайно, однак від цього йому не легше. Хочу зазначити, що, безперечно, мова йде далеко не про всіх студентів, адже усі ми різні і багатьох уже загартувало життя, однак ніхто не застрахований від помилок. Отже, вашій увазі пропонуються кілька порад щодо навчання і щодо того, як зберегти час для відпочинку. Сподіваюся, комусь вони дійсно стануть у пригоді.

1. Одразу налаштовуйтеся на те, що тепер кожен сам за себе, вас сприймають як дорослих людей, і куратор навряд буде «бігати» за вами так, як це часто робили класні керівники у школі. Ви самі організовуєте свій час, відповідаєте за свої дії і навряд хтось буде сильно перейматися тим, що домашнє завдання не виконане.

2. Треба мати на увазі, що викладачі – люди особливі (як, власне, і студенти). Часто в кожного із них є якісь загострено особливі риси. Є такі, що не терплять запізнень (або лише так кажуть), верхнього одягу в аудиторіях, пом’якшеного [ч] в українській мові. Деякі під час відповіді студента мріють, малюють, а деякі прискіпливі до кожного вашого слова. Найстрашніше те, що багато з них самі не знають, чого від вас хочуть. Дехто не розуміє, що у студентів має бути вільний час або як мінімум, час на решту предметів, однак це не означає, що вам необхідно зробити все, що задано. Радимо намагатися вивчити особливості викладачів, а ще краще – розпитувати про них у старшокурсників.

3. Обережно – «студентське радіо»). Воно одночасно і ваш рятівник, і шкідник. Дуже корисними є поради старшокурсників, які вже знають, у кого можна «халтурити», а у кого край як важливо, наприклад, законспектувати якусь книжку. Вони знають, хто ставить автомати, хто не терпить питань про бали; кому треба здавати роботи вчасно, а хто і на заліку їх прийме. З другого боку, пам’ятайте, студенти бувають різні, у них все одно враження і думки суб’єктивні. Якщо вам розповідають, що іспит у тієї-то викладачки скласти нереально з першого разу, це ще нічого не означає. Можливо, той студент жодного разу до її іспиту і не готувався.

4. Автомати… Яке солодке слово). Їх отримують в кожному університеті різними шляхами (наша «Оболонська» система…). Десь вони гарантовані (отримуєш високий бал – одразу знаєш, що матимеш автомат), десь можеш дізнатися в останній момент. Найспівчутливіші викладачі в останніх університетах повідомляють про систему їх отримання одразу. На жаль, часто ви дізнаєтесь про автомат на консультації, перед самим іспитом, іноді і перед відповіддю. Так деякі викладачі полегшують життя лише собі, а деякі – і собі, і студентам.

5. Для особливо наполегливих порада – перш за все приділяйте увагу основним предметам, а потім уже другорядним. Ви вчитеся для себе, а в решті випадків треба намагатись «викручуватись». І ще одне – коли вам дають список літератури, навіть якщо він підписаний як основний, це не означає, що все треба прочитати).

Отож, бажаю швидко звикнути до вашої Альма-матер, максимально використати можливості і стати хорошим спеціалістом (а не лише відмінником) та мінімально вивчати другорядні предмети). Нехай вам щастить!

Юлiя Лопатюк