21-25 жовтня у м. Черкаси відбувся авторський семінар Ш.О. Амонашвілі на тему „Система гуманістично-особистісного підходу до дітей в освітньому процесі”.
„Це були 5 днів спілкування зі Вчителем, творцем власної системи гуманної педагогіки. Протягом усього семінару наскрізь проходили слова Шалви Олександровича: „Я відкриваю вам мудрість: шлях до серця учня є чисте серце учителя”, ? ділиться враженнями Тетяна Москаленко, заступник директора Богуславецької загальноосвітньої школи ім. М.О. Максимовича. „Про такі відверті, щирі, небайдужі розмови про дітей, вчителів можна було тільки мріяти. Щодня, слухаючи Ш. Амонашвілі, я дивувалася, наскільки сильною духом треба бути людиною, щоб в умовах радянської системи закласти основи, розвити і запровадити гуманну педагогіку, школу добра”.
Шалва Олександрович Амонашвілі починав свою діяльність з усвідомлення того, що в усіх підручниках з педагогіки були начисто відсутні навіть натяки на любов і повагу до себе, вчителя, і до учнів. Усі вони містили сухі наукові дані про поняття, принципи, методи, ? тобто формалізм і байдужість. У своїй статті „Посмішко моя, де ти?” він сказав таке: „Що це за наукова педагогіка, думав я, яка жодного слова не скаже про любов, про серце? Така наука стала для мене нудною”. За теорією Шалви Олександровича, педагогіка – це потаємне знання, яке можна отримати лише дослухаючись до свого серця і люблячи дітей усією душею.
Так утворилася його власна Школа Педагогіки. Саме так, з великої літери, адже вона унікальна і неповторна. „Виховуючи дитину ми співпрацюємо з Богом. Якщо так підходити до дитини, то багато що проясниться і ми побачимо, що усі діти прагнуть до розвитку, і нам не треба змушувати їх вчитися, навпаки – треба не заважати їм в цьому, як це робить авторитарна педагогіка”.
Пані Тетяна була просто в захваті. „Я затамовувала подих, коли Вчитель проводив свої уроки і спілкувався з учнями, як з рівними, ненав’язливо вчив думати, мислити і надихав на творчість. Ш. Амонашвілі впевнений, що педагогіка – це мистецтво. Багато мудрих речей він запропонував учасникам семінару для роздумів”.
Основні підходи Шалви Олександровича до педагогіки є такими:
- Власний філософський погляд на дитину. Дитина – це явище в нашому житті. Дитина – це носій великої енергії духу, величезної сили від природи і значних можливостей. Завдання вчителів, батьків допомогти дитині максимально розкрити свої здібності, таланти. А діти талановиті всі (це дари Бога).
- Школа не в будівлі, а в учителі: доброму, щедрому, великодушному, відвертому, відданому, благородному. „Вчитель! Частіше посміхайся!”
- Особистість виховується особистістю, любов – любов’ю, благородство – благородством, доброта – добротою, радість – радістю. „Золоте правило” самовдосконалення ? „не створюйте дитині ті ж самі незручності, які переживали самі; не спричиняйте болю дітям, який переживали самі, не мстіться дітям через своє минуле”.
- Розвиток неможливий без спілкування з дорослими. Амонашвілі по-особливому вітає своїх учнів з днем народження, в нього навіть слово – подарунок, урок – подарунок, духовна спільність – понад усе. Якщо невдача в учня – підтримати, заспокоїти і це все робити з відкритим серцем.
- Принципи гуманної педагогіки:
1. олюднювати середовище навколо дитини;
2. проявляти творче терпіння;
3. приймати дитину такою, яка вона є;
4. надихати дитину оптимізмом;
5. виявляти відданість і відвертість до кожної дитини.
„Я люблю в кожній дитині те, чого в неї немає, я люблю надію в дитині...” – каже Ш. Амонашвілі.
А чого вартий учитель без бабусиного рецепту щастя: „Візьміть чашу терпіння. Налийте туди повне серце любові. Киньте дві пригорщі щедрості. Хлюпніть туди ж гумору. Посипте добротою, додайте якнайбільше віри і все це добре перемішайте. Потім намастіть на шматок відрахованого вам життя і пропонуйте всім, кого зустрінете на своєму шляху”.