У польському Сеймі проблемам еміграції, виховання, освіти приділяється значно більше уваги ніж в українському Парламенті. Одним з багаторічних захисників польських інтересів за кордоном і активним громадським діячем є депутат Сейму Йоанна Фабісяк. За освітою філолог, випускниця Варшавського університету, вона багато років навчає польскої мови іноземців, серед яких багато українців. У інтервю депутат розповідає про свою діяльність.

- Ви є університетським працівником, довгий час займаєтеся діяльністю у органах самоврядування. В українському Парламенті майже не має осіб, які перед своює каденцією були звичайними викладачами. Як вам вдалося виграти вибори 2005 року до парламенту, не маючи підтримки тодішньої влади?

- Від 1990 року я була у місцевому самоврядуванні, депутатом районної а потім міської ради. У 1997-2001 роках була депутатом у фракцї «Солідарність», тобто я мала великий досвід. Моя політична діяльність була продовженням багаторічної суспільної роботи, спочатку в Раді житлової дільниці. Потім мене обрано депутатом і протягом 15 років я виконувала різні функції у Міськраді Варшави,  врешті в 1997 році отримала депутатське місце зі списку «Солідарності». В той самий період я керувала молодіжною громадською організацією, що теж дало великий досвід до політичної роботи.

- Пані Йоанно, ви внесли до закону „про карту поляка” поправку яка дозволяє її власникам право працювати і вести господарську діяльність на терені Польщі. Звичайно це важливо тепер, коли бракує робочих місць в різних галузях. Однак за чутками, зібільшилася кількість випадків підробки свого (польського) походження, а у польських товариствах на Україні довідка коштує близько 300 Євро. Чи Ви бачите загрозу у цьому?

- Я вважаю що це дуже важлива поправка, тому що дозволяє особам, що мають польське походження не лише відвідати родичів, а й спробувати влаштувати собі життя в колишні Вітчизні. Особисто я не вірю в такі зловживання, але якщо ви маєте докази на це, то потрібно якнайшвидше звернутися до правоохоронних органів, бо це злочин.

- Ви боретеся за збільшення кількості полських шкіл в країнах найбільшої еміграції поляків. А як виглядають справи в тих країнах, де поляки формують діаспору, наприклад в Україні? Чи є там достатня кількість польських шкіл і які дії у цьому напрямку виконує Сейм Польщі?

- Політика Уряду Польщі спрямована задовольняти потреби поляків, які хочуть брати участь у польській культурі. В міру наших можливостей намагаємося ці потреби задовільняти.

- Ви є членом Ради телеканалу „Полонія” і домоглися створення в межах телеканалу „новин полонії”, освітніх програм для вчителів, що вчать польської мови за кордоном, а також программи які допомагають польським міссіонерам. На Україні телеканал „Полонія” можна дивитися тільки в прикордонних регіонах. Чи робиться щось для того, щоб можна було дитивится цей телеканал в інших областях України, і там де мешкають поляки?

- Сигнал ТК «Полонія» поширюється багатьма регіонами України. Звичайно не усіма. Хоча, як Голова Ради Програм я не отримувала листів і е-мейлів, в яких поляки зверталися б з проханням про розширення сигналу на певні терени.

- Як на вашу думку окреслити термін „євросирітство”? Чи загрожує воно державам Центрально-Східної Європи?

- Термін «Євросирітство» є дуже завуженим і відноситься лише до ситуації виїзду батьків на роботу в іншу країну і залишання дітей без опіки. Однак, цю проблему потрібно розглядати значно ширше. Велика кількість дітей залишається без належної бітьківської опіки, не зважаючи на те, що їх батьки мешкають з ними. Проблема психологічного і фізичного залишення дітей внаслідок безвідповідальності дорослих має бути предметом особливої уваги кожної держави!

- Як мені відомо, ви є членом депутатских комісій Освіти, Науки і Молоді а також Комісії Звязку з Поляками за Кордоном. Чи співпрацюють ці комісії зі схожими в Українському Парламенті? Як діє така співпраця?

- В Сеймі існують міжпарламентські групи, серед них теж і польсько-українська. Однак я не є членом цїєї групи, тому не знаю проблем, на які сконцентрована співпраця. Натомість комісії займаються тематичними завданнями. Ось наприклад на  Комісії Освіти, Науки і Молоді 21 травня обговорювалася справа заснування Польсько-Українського університету в Любліні, адже вже багато років фінансуються аспірантські програми для української молоді в Польщі.

- Рік тому Премєрами Д.Туском та Ю.Тимошенко було підписано Меморандум про заснування Польсько-Українського Європейського Університету. Яким є стан справ із відкриттям цього міжнародного ВУЗу?

- Я раніше вже частвово відповіла на це питання. Польща усвідомлює вартість добросусідських стосунків з Україною, підтвердженням цього є систематичний переказ значних коштів. На жаль, до сьогодні українська сторона не окреслила засад фінансування, що унеможливлює реалізацію цього проекту.

- Пані Йоанно, ви є автором Національної Стратегії Виховання. Які головні чинники цієї Стратегії і який досвід з неї може використати Україна?

- Основа Стратегії полягає на активізації молоді задля допомоги іншим людям. Думаю це підгрунтя виховання стане близьким теж і для української молоді, бо молодь по суті є доброю і вразливою до потреб іншої людини. В цьому році ми хочемо реалізувати програму скеровану до органів місцевого самоврядування. Фонд „Світ на Так”, який я очолюю, пробує налагодити співпрацю з містами, в яких проводитимуться футбольні матчі Євро. Ми маємо нову й цікаву програму „ЄВРО. 2012 Талантів”, якиу скеровано для учасників-хлопців віком 10-16 років. Ця програма повязана з палнованим Чемпіонатом Європи який приймає Польща і Україна. Запрошуємо до співпраці хлопців з обох країн.