Глобалізація. Знецінювання чи, навпаки, розквіт культурних цінностей? Ренесанс, спровокований їх палким обміном чи повільна втрата етнічних унікальностей, спровокована міжетнічним стиранням граней?
Болонський процес. Гуртожиток по-іспанськи, себто такий, в якому кожен їсть те, що приніс з собою (жартівливо), в якому живе безліч (лічити їх просто не має сенсу) осіб різної етнічної приналежності (серйозно). Таке собі суміжжя різних культур ...якщо вважати студентів носіями культури. ...якщо показником культурного рівня є те, що студентики вивчили кілька мов (найчастіше лише англійську) на ледь-ледь розмовному рівні.
Скажіть, чи варто порпатись у чужій культурі, коли десятими стежками обходиш власну?.. Чи варто братися за вивчення англійської, якщо не можеш безпомилково зв’язати декількох рідних слів? Може, треба на мить замислитися над тим, чи маєш ти що сказати щойно вивченою мовою світові, коли ти вже здатний впорядкувати в своїй пам’яті нові граматичні конструкції... Чи, може, краще було б прийняти рішення про прочитання нового українського бестселера чи того ж банального „Кобзаря”? Коли ти востаннє дивився український фільм? Ну що нового ти можеш їм розказати, коли в уяві миготять образи американських комедій і супермаркетів, жіночі постаті в форматі ляльки Барбі і тисячі способів заробляння грошей.
Якщо чесно, мені соромно за більшість людей, які виїжджають, тікають, летять, вистрибують, немов окропом обпечені, з країни, в якій я народилась і до якої міцно прив’язана корінням мови. Мені соромно за численних заробітчан, які в той чи інший спосіб все одно продають за безцінь власне тіло, і навіть студентів, які отримуючи різноманітні ґранти, все одно рідко можуть відрізнити Пікассо від Малевича.
З іншого боку соромно мені за те, що не можу вам все це сказати такою мовою, яка була б усім зрозумілою. Я могла б спробувати, звісно, але нещодавно читаючи англомовні переклади поезій Забужко, я наштовхнулася на страшний мур, який обмежує мій словниковий запас. Мене пронизує пекучий біль через те, що я не можу читати вам власні поезії, що не здатна перекласти їх так, щоб збереглися гра слів, ритм і рими. А якщо такий переклад таки існуватиме, чи знайдуться ті люди, словниковий запас яких порозбивав власні мури, чий тезаурус достатній для інтелектуального тексту?..
Слід зазначити, що культура кінця ХХ - початку ХХІ століття була різко розділена на високу і масову, і глобалізація, перед якою зараз більшість націй схиляють голови і знімають капелюхи, орієнтована на міжнародну уніфікацію перш за все масових культур. Бо саме масова культура виявляє бажання долати кордони з наповненими клітинчастими торбами. Висока ж культура частіше дозволяє додати до себе прикметник „етнічна”. В таких випадках представники культурної еліти мають досить вагомі надбання, ув’язнені в локальній ментальності націй. До того ж такі митці мазохістично цінують свій статус в’язня (свою батьківщину і свою мову).
На сам кінець скажу, що мені хочеться вірити, що вивчаючи мову, ми хоч іноді думаємо про те, що ми дамо носіям цієї мови, а не лише про те, що можемо від них взяти. Якщо у наших настіж відчинених шафах безлад, нам ніде буде покласти взяте.