Складно нині знайти таку інформацію стосовно освітніх процесів в Україні, що не містила б у собі закидів на адресу влади. Тут фінансування скоротили, там підручники не видали. Але лідером усіх освітніх негараздів вже кілька років поспіль залишається корумпованість вищої освіти. Причому платити треба, як свідчать ЗМІ, на всіх етапах контактування зі тим чи іншим вишем: спочатку – за вступ, потім – за навчання.
Чим ближче до цьогорічної вступної кампанії, тим сильнішає хвилювання серед абітурієнтів та їхніх батьків. Я закінчила школу усього лише рік тому і добре пам’ятаю, наскільки важким був цей період – не лише для мене, але і для решти випускників. Не через те, що було важко готуватись до іспитів, не через черги у прийомних комісіях, а через те, скільки чуток ходить поряд із темою вступу до найпрестижніших вузів країни.
Для тих, кого обурило останнє речення, зауважу, що чутки ці, як, втім, і будь-яка лиха слава, підкріплені беззаперечним фактом: так, в українських вишах беруть гроші за вступ, і це не можна заперечити. Але чи є таким же беззаперечним фактом те, що без грошей українському випускникові студентом не бути?
«Я вчуся на контракті, тому що в мого батька немає грошей, аби я вчилася на бюджеті», - коментує розмову про вступ моя однокурсниця. Решта співрозмовників перезираються між собою – з них практично всі на бюджеті, практично всі з незаможних родин.
Міф про неможливість чесного вступу щороку добряче псує нерви тисячам абітурієнтів. Тим часом, якщо об’єктивно розглянути ситуацію, стане ясно, що допоки конкурс проводиться на основі результатів ЗНО, прозорість вступу більшою частиною забезпечена. Із “льготниками” ми нарешті впорались, і хоча ще є фальшиві перемоги на олімпіадах та куплені бали в атестатах, результати тестування залишаються визначальними. А вплинути на них, окрім самого абітурієнта, не може ніхто.
Таким чином, у переважній більшості випадків, платитиме за вступ той абітурієнт, що має низькі бали із ЗНО. І справжньою проблемою є те, що у більшості випадків - його візьмуть.
Але на вступі до вишу тема хабарництва себе не вичерпує. Друга зустріч студента з корупцією неминуче має відбутися під час першої ж сесії. З метою дослідити цю проблему фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва та фірма Ukrainian Sociology Service провели загальнонаціональне опитування серед студентів. І з’ясувався досить цікавий факт. Про те, що викладач натякає на необхідність дати хабар, заявили 20 % респондентів. Натомість 60 % опитаних відповіли, що дають хабар за власним бажанням, тому що заплатити легше, ніж вивчити.
«Переважно корупція працює за ринковим принципом - попит визначає пропозицію. У більшості випадків ініціатива йде від самих студентів», - зазначає директор фонду «Демократичні ініціативи» Ірина Бекешкіна. Те, що проблему незадовільних оцінок за допомогою грошей вирішує той, хто не вчиться, - факт, який засвідчить перш за все той, хто вчиться.
Викладачі, що тиснуть на студентів, є. Але набагато більше є викладачів, що беруть гроші, тому що на сьогоднішній день рівень життя у країні не дозволяє вирішувати, які гроші є чесно заробленими, а які – ні.
Наша система освіти корумпована, це так, і з цим важко сперечатись. Необхідно збільшити фінансування вишів, встановити чітку систему контролю та відповідальності за хабарництво та змусити цю систему діяти, щоб один приклад попередив десять подібних. Все це цілком реально і не надто складно. Складнішим та набагато важливішим є відродити культуру здобуття знань. Як слушно зазначив міжнародний консультант із питань оцінювання якості освіти Альгірдас Забуліоніс, ніяка система ЗНО не породить для нас нових кращих студентів - ми повинні їх виховати самі. Студентом має бути людина, що прагне вчитися , аби потім приносити суспільству якусь користь. І це прагнення потрібно розвивати та заохочувати.
Олійник Євгенія