Багатовекторна політика, або українське політичне танго

8 квітня 2011 року в німецькому читальному залі Харківської державної наукової бібліотеки імені В. Г. Короленка зібралася велика кількість шанувальників німецької мови. Доктор наук, професор славістики, дійсний член «Partnerschaftsverein Charkiv-Nurnberg» Дітер Гьотц вперше проводив лекцію з теми «Україна та Європа: перспективи на майбутнє». Зустріч проводилася рідною для доктора Гьотца мовою — німецькою. Тож гості мали змогу не тільки дізнатися про перспективи розвитку України з точки зору Європейського Союзу, зокрема Німеччини, а й насолодилися чистою німецькою мовою з уст носія.

Людей зібралося стільки, що й яблуку ніде було впасти. Ті, хто запізнювалися, навіть прохали, щоб без них зустріч не починали. Ось так боялися не почути пана Гьотца! А він у свою чергу, відкинувши на другий план німецьку пунктуальність, згодився дочекатися усіх бажаючих.

Як вже потім з’ясувалося, професор відвідував Харків аж 10 років тому. І ось сьогодні він знову прибув до нас. «За цей час все дуже змінилося. Українці стали більш душевні, гостинні, дружні. Але політична ситуація, на жаль, погіршилась», - відмічає доктор Гьотц. Це вже не другий його приїзд до України, а — тридцять четвертий. Проте цього разу він приїхав до України не лише як славіст, а й як член «Partnerschaftsverein Charkiv-Nurnberg», від імені якого намагається хоч якось допомогти у вирішенні нагальних проблем. Зокрема вже було відкрито їдальню для безпритульних, що 5 разів на тиждень годує жебраків, налагоджено систему роботи з дітьми, що мають певні вади, а також залучено спонсорів-волонтерів до співпраці.

Своєю доповіддю пан Ґьотс мав на меті зацікавити українців щодо вирішення сучасних проблем. Але все по порядку…

«Відносини між Україною та Європою розпочалася зі спільної історії. Завжди були особливі стосунки, а ще точніше особливо важкі. Так, якщо розглянути загальну українську історію та зупинитися на деяких окремих подіях, то виходить, що за всю історію України вона не мала традиційної окремої державності. Довгий час була поділена між Європою та Росією. Але незважаючи на це, в Україні завжди були течії, засади (Києво-Могилянська академія, Кирило-Мефодіївське братство та ін.), що на «особливому» українському ґрунті були настільки сильні, що викликали повагу з боку Європи», - розповідає пан Гьотц.

З 1991 року, коли Україна отримала таку довгоочікувану та солодку незалежність, обличчям країни став звісно її президент. «Перший президент Леонід Кравчук опинився у скрутному становищі: з одного боку йому було необхідно підняти нову країну на інтернаціональну арену, стабілізувати, так би мовити, познайомити інші країни з Україною, а з іншого — зуміти стабілізувати ситуацію в роки глибокої економічної кризи. Але Леонід Кучма вів, так названу, танго політику – два кроки вперед та один назад. Точніше один крок до Росії, тоді правив ще Путін, та зразу ж один до Європи. Не можу оцінити цю політику, але він та його команда точно показав у відносинах з Європою, що Україна, маючи особливу історичну, політичну, географічну основи, має й особливе положення, як самостійна, незалежна держава, що вже давно відокремилася від Росії.

Ющенко в першу чергу зарекомендував себе спробами ввести Україну у НАТО. Але ця ідея так і не стала популярною серед населення ні на сході, ні на заході. Не допомогли навіть плакати, якими було обвішано усі міста: «НАТО – наша безпека!

І повернемося у наш час… При сьогоднішньому Президентові Януковичу Вікторові країна поділилася на дві частини: у східній частині дуже відчувається віяння російського політичного вітру, коаліцію їй складає західна частина країни.

Але все ж таки свою першу робочу поїздку Янукович зробив не у Москву, а у Брюссель, тим самим здивувавши усю Європу. Проте політика багатовекторності не може залишитися нормою для країни».

У кожної дорослої людини вже сформувалося ставлення до політичного життя в країні, але дізнатися, як дивиться на все це представник іншої країни ніколи не буде зайвим.

Тому питання від студентів, а саме вони і складали основну аудиторію, не примусили себе чекати. Найяскравішим було питання студентки Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Зміст питання полягало в тому, аби довідатися думку Дітера Гьотца з приводу виразу, що якщо Україна ввійде в Європейський Союз, то всі інші країни підуть з нього геть. Проте на це жартівливе питання пан Гьотц запевнив, що таке може статися лише в уяві нашого молодого покоління.

Після закінчення лекції Дітер Гьотц під шалені оплески гостей отримав пам’ятний подарунок-книгу, яка зможе допомогти йому у подальшому вивченні славістики Слобожанщини.

Христина Калашник