Я навчаюсь в Київському університеті права НАН України.

Цьому навчальному закладові всього 12 років. Але, маючи свою авторську неповторну філософію, він вже зараз якісно відрізняється з-поміж інших юридичних університетів. Стержнем цієї філософії є синтез юридичної освіти та фундаментальних теоретичних досліджень у галузі держави і права. Багато викладачів є одночасно науковцями Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, і діляться зі студентами результатами своїх досліджень. Таким чином відбувається безпосереднє спілкування зі світилами української юридичної думки, що сприяє глибшому пізнанню правової матерії. Свідченням цього служить той факт, що до останніх томів Юридичної енциклопедії (першого в Україні багатотомного звіту знань про державу та право, який здійснив Інститут ім. В.М. Корецького) увійшло кілька статей, створених у співпраці моїх однокурсників з викладачем. Завдяки тому, що університет порівняно невеликий і знаходиться в компактній затишній будівлі, у нас завжди панує приємна невимушена атмосфера, в якій дуже просто знайомитись та спілкуватися, створювати компанії за інтересами. Часто результатом цього стають різноманітні проекти, як, наприклад, експозиції творчої фотографії, музичні виступи студентів-адептів рок культури, номери латино-американського танцю. 

Деякі творчі захоплення на серйозному рівні підтримує адміністрація університету. Йдеться про університетську театральну студію фантастичної енергетики, режисер якої, Юрій Сушко, наповнює серця студентів любов’ю, розкріпачує занадто скуту правовими роздумами свідомість. Студія кілька разів на рік видає на загальний огляд такі небанальні п’єси як “Служниці” Жана Жене та схожі за духом дійства.

З року в рік розвивається студентське самоврядування. Наприклад, цьогорічні вибори президента місцевого самоврядування дуже яскраво закарбувались в пам’яті – широка агітація, дебати, зустрічі з виборцями. Органи студентського самоврядування регулярно здійснюють актуальні акції. Так, в День боротьби зі СНІДом провели акцію, метою якої було запобігання поширенню цієї хвороби.

Спостерігаючи за тим, як кожне нове покоління студентів виявляється ще активнішим за попереднє, як адміністрація університету постійно вдосконалює як викладацький потенціал, так і матеріальну базу, як більше людей на слова „Я навчаюсь в Київському університеті права” не кліпають очима, а кажуть, що десь про нього чули, набираюся впевненості в успішному майбутньому цього навчального закладу.
 Грига Вадим