Соловїну, мелодійну, співочу...Є багато пишних фраз про мову, які все ж не сповна її характеризують. "Парость виноградної лози" і все таке. Є багато слів про мову, написаних графоманами чи митцями, проте це радше вихваляння, а не тверезий погляд. Шкода, але критика української мови відсутня. Та й як можна критикувати "солов'їну, мелодійну, співочу…". А ще більше шкода, що ця "співоча" озвучує літературні вечори, старенькі брехунці і почасти забуває завітати на уроки української мови в середні школи. Проте вона витає на врученнях атестатів та в РАГСі.. І якось не хотілось би зупинятись на насиченості львівської говірки польськими прибамбасами чи ще бабусиними угорсько-німецькими висловами. Сьогодні зазирнемо до життя за океаном і почуємо як там вправляються українською. Напевне не помилюсь сказавши, що мову там люблять більше ніж у нас в деяких регіонах, проте з початку століття вона там так і не змінилась:) Така собі консервна банка української мови, приправлена англійськими спеціями , американським сленгом.
Тож мова калинова, пісня солов'їна, про Україну не забуваєм, але правопис вдосконалювати не збираємось.
Характерною рисою діаспорської говірки, а це вже можна назвати усталеним діалектом є переклад з англійської мови, дослівний. Цією характеристикою користуються такі вислови як : як там є коло тебе?, як справи на нашу мову:, я не дбаю - по-українськи - все одно, не журися - неприроднє літературне, слова в розмовній мові, я не можу в то вірити - неймовірно, я то любили - мені це подобається.
Особливої уваги заслуговує слово like, жаргон типу "блін" чи "бляха", яке вживають завжди і всюди де тільки це можливо, щоб підсилити ефект сказаного або заповнити час, що потрібен для придумування наступного речення.
Та не зважаючи на характерне "р" та "шя", хлопці і дівчата грають на кількох народних інструментах, співають пісні, знають їх більше ніж пересічний українець, танцюють гопака, і це ті, хто ніколи не бачили України, та одиниці які тут були. Якось навіть згадувати не хочеться про наш патріотизм, за океаном він чомусь набагато більший. Чи то любов на відстані міцніє, чи то ми свого шанувати не вміємо.
Тузяк Христина