Тож не дивно, що 13 квітня 2011 року головний редактор об'єднаної редакції "hi-Tech" Владислав Ткачук завітав з презентацією "Традиційна журналістика та нові медіа" саме до Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Головною тезою виступу була думка, що, як колись кіно вбило театр, так сьогодні блоги вбивають журналістику, адже інтернет здешевлює інформацію.
Першою кризовою ластівочкою від технологій став винахід Гутенбергом книгодрукування. Тодішні переписувачі книжок втратили заробіток та й просто зникла така професія. А навіщо ж був потрібен той друкарський станок? Вся справа у грошах. Друкувати було й швидше, й дешевше. Так і сьогодні інтернет-видання - дешевші від традиційих.
А все почалося в далекому 1994 році, коли на інтернет-арені з'явився перший блогер - Джастін Холл. Він час від часу писав інформацію різного наповнення у своєму блозі. Ще до 1997 року Холла б називали веблогером, адже до того блоги мали назву - "weblog" (веб-щоденник), яка з плином часу трансформувалася в "we blog" і врешті-решт скоротилася до сьогоднішнього "blog".
Далі розвиток інтернету в цьому напрямку просто побіг прискореними темпами. З 1998 року почали з'являтися спеціальні програми, на кшталт "Open Diary", та цілі інтренет-товариства такі, як: "Life Journal" (добре всім відома "жежешечка") та ін.
Проте у всіх починаннях існує ще й інша сторона медалі. У випадку з інтернет-блогерством першою жертвою став Трент Лотт, американський сенатор, лідер більшості. В одній зі своїх промов він необачно похвалив людину, яка виділялася своєю расовою нетерпимістю. У цьому випадку традиційні ЗМІ промовчали. Але не тут-то й було… Блогери мовчати не збиралися. Тоді за цей коментар сенатора вхопилися конкуренти, звісно за шаленої "підтримки" блогерів Трент Лотт був змушений піти у відставку.
Не менш відомим є й інший скандал пов'язаний з тими ж поціновувачами інтернет-спілкування, який відбувся 2004 року. Компанія гнучких велозамків, за допомогою яких можна причепити велосипед до будь-чого, не турбуючись про те, що його хтось поцупить - "Kryptonite" втратила немаленьку суму грошей. І все через блогера, який написав, що цей чудовий велозамочок можна відкрити звичайною кульковою ручкою. Мало того, що він так написав, так він ще й відео зняв, як це легко зробити! Як результат - компанія відкликала свої замочки з ринку на доопрацювання.
Ще одним вчинком блогерів, що вивів громадську думку з тенет брехні,
була фотографія бомбардування Лівану у 2006 році. Цю фотографію оприлюднило
інформаційне агентство "Peuters". Насправді ж ніхто Ліван взагалі не бомбардував!
Фото було "відфотошоплене" і видане за істину! Коли це помітили блогери,
то вибухнув скандал: як же це так традиційне ЗМІ й грається фактами, як
дитина кубиками? "Peuters" одразу ж відкликало цей знімок…
Цього ж року газета "Times" обирає людиною року… Кого б ви подумали?
Людиною року стаєш "Ти. Так, саме ти. Ти контролюєш Інформаційне Століття.
Ласкаво просимо, у Твій світ".
Інтернетом навчилися користуватися як засобом масової комунікації й
політики. Яскравим прикладом є не так давно обраний президент США - Барак
Обама. Він, а точніше його команда, створила цілу передвиборчу інтернет-кампанію,
яку й вважають більшість політологів основною родзинкою, за допомогою якої
Обама переміг на виборах.
Тож сьогодні більшість журналістів мають або особисті, або професійні
блоги, соціальні сторінки. Задача журналіста з появою нових технологій
змінилася, адже знайти інформацію вже не проблема. Тепер журналіст повинен
навчитися відфільтровувати знайдену інформацію, яка б задовольнила потреби
читача.
І це нормально, що нові медіа змінюють традиційні, адже прозоріший
світ - це завжди нові можливості.
Христина Калашник