Певне ще з оцього жовто-гарячого дитинства мала схильність до сприйняття польської мови. Досі зринають спогади про перегляд польських мультфільмів, які доводилося переглядати періодично по телебаченню, коли батьки були зайняті справами по будинку.
Пригадується, як такі спогади зринули на початку сонячного літа 2010 у місті Рівне з уст польського тренера, єдиної міжнародньої гості в рамках Майстерні громадської активності у місті Рівному. Дивним чином, та саме мультфільми яскраво мені представились у культурно-історичній практиці Польщі – від перших дитячих короткометажок до дитячих фільм з участю сьогодні уже покійного Леха Качинського.

І ось уже через місяць мені випала нагода вшанувати особисто пам'ять покійного президента Польщі та його дружини Марії Качинських.

З чого все почалося,  та певне з успішного перетину кордону. Перше, що пригадується, це відразу «культурний шок» від спілкування польських панянок та панів, їх доброзичливих глузувань та незаперечно їхніх порад, куди і як нам краще добиратися.
Вранішня прогулянка містом, яке лежало в тумані, експресивна виставка сучасного мистецтва, пошуки укриття від літнього дощу, - що неймовірнішого може бути опісля складання вступних іспитів до магістратури. Таким для мене зобразилося місто Катовіце.

Навчальна програма Літньої школи, на яку я мала нагоду потрапити, передбачала написання переднавчального тесту та співбесіди на виявлення наявного рівня володіння польської мови. Таким чином, офіційна частина з відкриття Школи культури і мови польської в Цешині успішно пройшла 29 липня 2010 року.
Погода все-таки тут сприяла нашому вивченню мови та культури - часті опади, прохолода повітря повноцінно стимулювала мене до навчання і постійного практикування використання лексики польської мови. Та й зокрема не лише польської, а також англійської, слухання французької, тренування розмовної російської.
Система та педігогічний пдхід до навчання для іноземців мови відмінної від їх рідної та традиціям носіїв даної мови щоденно викликали подив такої сили енергії, грунтовної підготовки до занять, та навіть швидшого пошуку відповідей на незаплановані питання в рамках одного заняття. Тому висловлюю слова вдячності за той педагогічний зразок спілкування, підтримки та стимулювання своїм викладачам, організаторам Школи вивчення польської мови та культури.

Зрозумілим стає те, що той, хто відмінно здобуває знання – на «відмінно» й повинен відпочивати. Чи ж був насиченим час відпочинку для учасників? О, чого тут тільки не було. На початок «подавали» мовні ігри та карооке польських пісень, на друге для задоволення наших потреб у знайомстві нас запросили на пошуки усіх країн учасниць та національні танці; зустрічі з режисерами, державними чиновниками, молодими артистами, та на останок ми стали респондентами молодої дослідниці, яка проводить дослідження на виявлення рівня швидкості сприйняття польської мови іноземцями.
Мали ми також нагоду відчути колорит місцевого етнічного спілкування. Поярмаркувавши на фестивалі на Віслі, приємно здивувалася близькісю національних мотивів традиційної культури поляків та українців.

Найбільш насиченим виявився спланований та зреалізований учасниками школи міні-фестиваль під назвою «Вечір народів» в Цешині. Дивним чином нам хотіла завадити дощова погода, та такого дійства не могло пропустити місто Цешин в честь своєї 1200 річниці заснування міста. Вечір не передбачав нічого надзвичайного, та повірте, сприймати кожну культуру зокрема від її носії це більш насичене емоціне сприйняття, чим перелистувати енциклопедію із зображенням костюмів, описом правил мови та традицій культури. Саме тут можна було поласувати чеським пивом, латвійськими цукорками, білоруськими млинцями
… та затанцювати польський полонез.
Запрошую до виявлення мого рівня засвоєних знань з польської мови у наступних публікаціях.