Польща, яка мене здивувала
Колись давно, ще в дитинстві, я мріяла про те, яким буде моє доросле життя. Напевно, таким роздумам віддається кожен з нас. Я думала про те, як зможу побачити весь світ, кожен куточок нашої величезної планети... Ставила глобус на коліна, розкручувала його, закривала очі і попадала пальчиком у випадкову місцинку. А потім уявляла собі подорожі, жаркі країни, незнайомі міста, повні таємниць і секретів, цікавих людей...
Кажуть, що дитячі мрії – найяскравіші і щирі, тому вони обов'язково збуваються. І я сама в цьому переконалася, коли в моєму закордонному паспорті з'явилася спочатку турецька, а пізніше й польська віза!
З Туреччиною все зрозуміло, я там проводила літні тижні. Як я потрапила до Польщі? Все просто. Таку можливість мені і ще 8 студенткам з України, Білорусі та Росії подарувала програма Study Tours to Poland (STP*).
STP створена в 2004 році і призначена молодим і активним студентам з країн Східної Європи (Україна, Білорусь, Російська Федерація) віком від 18 до 21 року. У рамках візиту проводять зустрічі з лідерами публічного життя Польщі, представниками академічного середовища (керівництво вузів, викладачі, студенти) та журналістами, відвідування різноманітних установ та пам'ятних місць, учасники знайомляться з особливостями польської економіки та культури, «занурюються» в роботу неурядових та волонтерських організацій. Звичайно, це не повний список занять у рамках програми, адже з кожним разом її удосконалюють; організатори прагнуть внести щось нове, актуальне і цікаве для учасників.
І ось він, день «Х». Луганський вокзал. Ми з подругою-учасницею STP. Сльози, проводи, останні напутні слова близьких людей... Півтори доби в дорозі. Ми в Польщі!
Варшава зустріла нас не дуже привітно: ніч, холодно, дощить і абсолютно порожні вулиці міста... Додайте до цього незнання мови... Але ми впоралися і поспішили до Гданьска – міста, в якому нам треба було провести 10 днів програми.
Гданьск – 1 з найбільших міст Польщі, добре відоме туристам своєю готичною архітектурою, старовинними костелами, званням «вільного міста» і рухом 80-х років минулого століття «Солідарність».
Гданьску 1013 років, і за цей час він ввібрав культуру різних народів, значно розширив свої кордони і «став свідком» багатьох історичних подій, про що свідчить велика кількість музеїв і пам'ятників. Разом з прилеглими містами Сопотом і Гдинею він утворює «Троємясто» («потрійне місто»), населення якого сягає близько мільйона осіб.
Кажуть, що для кожної людини незнайоме місто відкривається по-своєму. Для мене Гданьск став символом переплетіння часів і різних культур, адже в ньому органічно поєднуються готика та сучасні висотки, костели та торгові центри, старовинні пам'ятники, «піратські» кораблі, невеликі ресторанчики, готелі та середньовічні ворота Королівського шляху... Все, що місто ввібрало за тисячу років, природно змішується, перетворюючи Гданьск у живу книгу історії.
Одним з епізодів цієї книги можна вважати фонтан Нептуна XVII століття або Костел Пресвятої Діви Марії.
Фонтан Нептуна можна назвати візитною карткою Гданьска. Він став символом зв'язку міста з Балтійським морем. Згідно з однією з легенд, Нептун «замішаний» у виникненні місцевої наливки Гольдвассер: Бог, розгніваний тим, що у фонтан кидають монети, ударив тризубцем у воду і розбив золото на дрібні частинки, які з тих пір прикрашають пляшки з цим напоєм.
Костел Пресвятої Діви Марії вважають не тільки найбільшою цегляною святинею в Європі, а й «сховищем» творів мистецтва середньовічного бароко: головний вівтар, зображення Діви Марії, копія триптиха Ганса Мемлінга «Страшний Суд», знаменитий астрономічний годинник та багато іншого. До речі, подорожуючи по Гданьску, не пропустіть «виставу» цього годинника: так, о 12 годині дня у верхівці конструкції відкриваються двері, звідки з'являються 12 апостолів, а за ними крадеться Смерть... Дуже символічно.
Тут же, у костелі, можна загадати бажання, яке має виповнитися протягом астрономічного року. На підлозі лежить спеціальні решіточка. Стаємо до неї спиною, закриваємо очі та кидаємо через ліве плече монетку. Якщо потрапите – збудеться. У мене вийшло! Доведеться повернутися через рік і подякувати святині...
Звичайно, фонтан і костел – далеко не єдине, що можна подивитися в Гданьску. Наприклад, треба обов'язково прогулятися по Маріацькій вулиці, сфотографуватися на тлі Журавля (він використовувався для підйому вантажів на кораблі), подихати річковим повітрям на набережній, відвідати Національний музей і Музей Солідарності, насолодитися красою парку Олива... Перераховувати найкрасивіші місця Гданьска можна до нескінченності! Тільки прогулянка по Старому місту може зайняти весь день!
Музей Солідарності – просто знахідка для тих, хто хоче поринути в історію. Він розташований у справжньому бомбосховищі, в яке пускають за «талонами на продукти» (стилізовані квитки). У цьому музеї можна побачити столи, за якими утворювався революційний рух 80-х років «Солідарність», подивитися фільм про історію Польщі того часу і сфотографуватися на тлі численних експонатів (наприклад, плакату «Зроблено в СРСР!» =)). А якщо після всього цього у вас залишаться питання, то на них з радістю відповість працівник Інституту Національної Пам'яті Міхал Овчарчак, що непогано володіє російською мовою.
Так, і звичайно, не варто упускати можливість скуштувати польську кухню. Хоча б для того, аби ще раз переконатися, що українські – страви одні з найсмачніших! Польська їжа здалася мені декілька кислою та солоною. Хоча деякі страви порадували як смаком, так і назвою. Наприклад, незвичайний «барщ з калдунами» – суп з пельменями, що чимось нагадує український борщ...
Дослідивши «давнини» Гданьска, наша група відправилася в Мальборк, де розташований величезний красивий замок лицарських часів. Ця середньовічня споруда вражає своєю величчю і розмірами: 2х-годинна екскурсія охоплює приблизно третину всіх приміщень! А ще тут до сих пір проходять лицарські турніри... Постановочні, звичайно.
Також за час програми ми відвідали прилеглі Сопот і Гдиню, які славляться своїми портами і пляжами.
Так, пірс «Моло» в Сопоті – просто незабутній! Чистий пісок, сонце, море (хоч і холодне Балтійське), свіже повітря і... білі лебеді, що вільно гуляють по пляжу! І не просто гуляють, а активно «пристають» до відпочиваючих у пошуках чого-небудь смачненького. Щоправда, таке «жебракування» окупається активним позування перед об'єктивами фотокамер.
В останню суботу перед від'їздом ми відправилися в Тухомьє вивчати особливості польського сільського туризму.
Напевно, варто почати з того, що Тухомьє назвати «селом» язик не повертається. За своїм розвитком та за інфраструктурою – українське місто середніх розмірів. Красиві затишні вулички, білі бордюрчикі, клумби, магазини, ідеально рівні дороги... Школа – місцева визначна пам'ятка: по державному соціальному проекту на її території збудували сучасний спорткомплекс. Чесно кажучи, в Україні я такого не бачила...
У Тухомьє знаходиться Музей лицарства і відбудовано готичне городище, де в невеликих будиночках влітку можна жити і відчувати себе справжнім готом.
Загалом, Польща значно відрізняється від нашої країни за рівнем свого розвитку. І цей факт дуже засмучує, адже поляки звільнилися від радянської влади в тільки 1990 році! У цьому сенсі Україна молодша за свою сусідку всього на рік. А рівень життя просто не порівняти...
Напевно, переглядаючи цю статтю, читач подумав, що програма STP – суцільний відпочинок. Але це не так! За час нашого візиту ми відвідали кілька офіційних зустрічей, дізналися про міжнародні студентські програми і волонтерство, поговорили про мультикультуризм поляків, згадали історію Польщі, зустрілися з Гданьскими студентами і навіть побували на їх парі... Представники місцевої влади розповіли нам про діяльність державної влади та самоврядування, а посол до Європарламенту Ярослав Валенса підкреслив, що «Україну вже зачекалися в Євросоюзі»... А редактори місцевого тижневика і радіостанції запевнили нас, що цензури в Польщі немає.
Тобто, в STP вдало поєднують відпочинок і офіційну інформацію, розваги і занурення в життя поляків. Завдяки їй, ми не тільки побачили європейський рівень життя, захопилися готичною культурою й усміхненими людьми, а й отримали безцінний досвід. Досвід і бажання змінити свої країни на краще...
Вокзал. Прощання. Сльози. 10 польських днів пролетіли абсолютно непомітно. За цей час ми встигли подружитися один з одним та полюбити цю милу європейську країну.
Країну, в якій магазини закриваються у вихідні о 3 годині дня, а після півночі навіть центральні вулиці практично порожні. Країну, в якій перехожі усміхнені і ввічливі, а тротуари виблискують чистотою. Країну готичного минулого та перспективного європейського майбутнього. Країну, якою пишаються її мешканці. Країну, яка мене здивувала. Країну, в яку хочеться повернутися...
Осичнюк Наталія.*Більш повну інформацію про програму, а також анонси нових наборів Ви можете отримати на сайті http://www.studytours.pl/