ЗНО. Точка зору

“Реєстрація. Закодовується бланк відповідей. Так, зосередитись… Ручка в руках не слухається… Скоро побачу завдання… Потрібно набрати якнайбільше балів, тоді зможу вступити до кращого вузу…” – приблизно такими переживаннями поділились зі мною учні, які щойно склали пробне зовнішнє незалежне оцінювання.
Нам не звикати випробовувати на собі нові освітні реформи та ідеї. Спочатку болонська система, у якої із європейським її зразком, окрім співзвучної назви, спільного дуже мало. Погодились або посперечалися – і, зрештою, звикли.

Тепер юним випускникам пропонують ЗНО як критерій оцінки їхніх знань. Побутують різноманітні думки про доцільність його проведення. Хтось стверджує, що ЗНО є просвітком у кінці тунелю, що приведе до відсутності корупції в освітній системі. Інші критикують таку методику за необ’єктивність і недосконалість. Та, незважаючи ні на що, уже маємо перші помітні результати: обдарована молодь врешті здобула право обирати вузи залежно від результатів тестування, а не кількості зелених банкнот у гаманцях батьків. Студенти, наприклад, медичних вузів все менше приїжджають на заняття на модних авто. Гадаєте, криза? Ні, контингент повністю змінився, тож надія на здорове майбутнє є.

Проте у кожної справи є два боки медалі. За декілька років і до ЗНО зуміли пристосуватись. Подейкують про замовлення сертифікатів із заздалегідь визначеними балами; з’являються різноманітні пільги для “обдарованих”; а деякі вузи залишають за собою право встановлювати додаткові іспити.

Та все ж таки: що чекає на випускників, головних героїв завжди інтригуючого процесу тестування? До ЗНО готуються по-різному; кожен оцінює свої сили та потреби. Складати математику проблем ніби немає – відповідь або правильна, або ні, третього, на щастя, не передбачено. Мою увагу більше привернули гуманітарні науки та, зокрема, мови. Адже не можна виміряти творчу думку кількістю голосних чи приголосних букв у ній… А хотілося б… Принаймні, так було би простіше.
До  рук потрапили зразки завдань  з англійської мови. Минулого року результати випускників загальноосвітніх навчальних закладів України з цієї дисципліни були далеко не найкращими, проте кількість охочих скласти тестування з іноземної мови не зменшується. Завдання розроблені за типовими зразками оксфордських вправ. Зазвичай, за кордоном подібні тести складаються спільно філологами та психологами. До того ж, учні звикають до таких вправ, практикуючи їх мало не щозаняття. Звучить непогано. От тільки – як завдання, розраховані на психіку англійського школяра, можуть бути адекватно сприйняті та виконані українським? Різні ж і менталітет, і спосіб мислення.

По-перше, лексика, вжита у завданнях, виходить за межі шкільної програми. Не те, щоб вона була складною, школярі просто такого не вивчали. Напевно, розраховували на всебічну обізнаність молодого покоління. Але чи має середньостатистичний учень змогу поглиблено вивчати англійську мову, займатись з репетитором або відвідати англомовну країну під час канікул?

По-друге, школяр чи не вперше потрапляє в середовище повної відповідальності та абсолютної дисципліни. Але у більшості з нас така ситуація, на жаль, викликає страх і розгубленість, а не бажання подолати цей виклик та самореалізуватися. Адже психологічного підґрунтя для розвитку особистості наша освіта дати поки що не в силі.
У таких досконалих, на думку провідних освітян країни, навчальних програмах упущено надзвичайно важливий момент – розвиток логіки та креативного мислення. Школярам дають знання, як знайти на карті далеку країну, але не радять, що робити, щоб потрапити туди у майбутньому; розповідають про історичні події, проте не зазначають, що кожен із нас вартий бути творцем цієї історії; повчають, як долати життєві перешкоди, та не відкривають секрет, як не розгубитись перед обличчям перемог. Рівень української освіти за складністю та насиченістю навчальних програм випереджає відповідні показники багатьох розвинутих країн. Проте успішність особистості у реальному житті визначається не рівнем її IQ, а здатністю логічно мислити, приймати нестандартні рішення та ризикувати, комунікативними здібностями та вірою у власні сили.

ЗНО розраховане на свідоме молоде покоління, з визначеними цілями та життєвими  пріоритетами. А щоб зробити нашу молодь такою, потрібно починати реформувати освітню систему з самого початку, виховувати зорієнтовану високоморальну особистість ще за шкільною партою. Адже лише ЗНО не в силах вирішити усі проблеми цієї сфери, – навіть найкращим олівцем важко створити гарну картину при зламаному мольберті. Отож, хотілося б, щоб ті, хто тримає в руках цей дорогоцінний олівець освіти, вдивлялися у корінь проблем і зміцнювали спочатку основу. В їхніх силах створити справжній шедевр – дати нашим школярам можливість зростати новими Сікорськими, Сухомлинськими, Ковалевськими… Нехай будуть підкорені високі вершини, пройдені переможні дистанції, розвідані нові горизонти… Перший крок до цього уже зроблено; давайте ж впевнено і наполегливо крокувати далі, яким би тернистим та довгим не видавався цей шлях. Адже висока ціль завжди варта того, щоб бути досягнутою!

Юлія  Шелепук.